Голосіння трембіт над горами та долинами… (За повістю «Тіні забутих предків»)

Гуцульщина – своєрідний, казковий, таємничий та вражаючий край, який змальований у творах видатних українських вчених і письменників Володимира Шухевича, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Володимира Гнатюка.

Саме останній почав знайомити М. Коцюбинського з 1902 року з літературою про Гуцульщину, зокрема, коломийками. У 1910 році великий Сонцепоклонник вперше поїхав до Карпат. Російському письменнику Максиму Горькому М. Коцюбинський пізніше писав у листі: «Гуцулы – оригинальнейший народ с богатой фантазией, со своеобразной психикой…

Христианством он воспользовался только для того, чтобы украсить языческий культ».

Після вражень від подорожі по незвичайному краю з’явилася повість «Тіні забутих предків». Сюжет твору, на перший погляд, дуже простий. Ворогуючі родини Палійчуків та Гутенюків стали на шляху палкого кохання Марічки та Івана. Згодом дівчина втопилася під час повені, Іван, страждаючи, не знаходив собі місця. Спроба знайти розраду з Палагною виявилася невдалою. Іван починає шукати марення в образі Марічки, зривається зі скелі та гине.

Який же казковий світ української природи відкривається перед читачем! Тому бачити в творі тільки

колоритно зображені образи не можна. Ми милуємося чарівними картинами природи, де ведуть вікову боротьбу жива та божественна сили, де обожнюється людьми Сонце – небесне світило, від якого залежить органіка всього живого. Одухотвореними виступають у творі й ліс, і гори, й Черемош. Тому й сприймається світ як величний гімн не стільки людині, скільки природі. А люди, їх почуття є лише часточкою цього величезного, казкового, таємничого світу.

Лунає тільки голосіння трембіт по горах і долинах, від землі до неба про трагічне кохання Івана та Марічки. Плаче гірська велична природа, бо це людськими стосунками порушена гармонія. Тому люди повинні страждати. Гармонія душ, почуттів, зв’язків – явище досить рідкісне. Тому найчастіше вона знаходить своє вираження в багатьох легендах, міфах. Людина мріє про перемогу добра над злом, життя над смертю, світлого над темним, справжнього над штучним. Але як часто мрії залишаються тільки на рівні марева, що змушують шукати вихід із буденщини вигадкою фантастичних істот: щезника, злих духів, арідника, лісовиків, чугайстрів, мавок.

Коли людина відчуває гармонію світу найяскравіше? Найчастіше в пісні. Чарівні звуки мелодій торкають ніжні струни сердець, примушуючи їх стискатися від зворушливої оповіді про людські біди та страждання. А в творі М. Коцюбинського звучать веселі пісні під час похорону Івана, який усміхаєн.ся можливості з’єднатися духовно з улюбленою Марічкою, а, може, визволенню від пошуку спокою в буденщині.

Так М. Коцюбинський розвиває в творі «Тіні забутих предків» тему єдності людини й природи через показ трагічного кохання, про яке голосять трембіти, примушуючи замислитися над місцем кожного в цьому буремному, несподіваному, чарівному світі.






Сумна історія життя маленької людини.
Голосіння трембіт над горами та долинами… (За повістю «Тіні забутих предків»)