Аналіз образа Болконского в епізоді бою при Аустерлице
Роман – епопея “Війна й мир” – добуток загальнонаціонального історичного масштабу, що розвертає перед нами найширшу панораму життя російського суспільства першої третини XIX століття. Жанр роману – епопеї описує життя націй на переломному етапі історичного розвитку через окремих, кращих його представників. Одним з таких героїв є Андрій Болконский. У житті князя Андрія відбувається кілька переломних моментів, що міняють його життя, його погляди, переконання. Один з таких переломних моментів – Аустерлицкое бій. Це один із самих
Перед особою смерті все неістинне, наносне зникає, і залишається лише споконвічний подив перед мудрістю й споконвічною красою
“. Опам’ятавшись після забуття, Андрій першою справою згадує про небо, і лише після цього чує кроки й голоси. Це підходить Наполеон зі своєю свитою. Наполеон був кумиром Андрія, як і багатьох молодих людей того часу. Болконский ніяк не міг розраховувати на зустріч зі своїм кумиром, у будь-якому іншому випадку подібна зустріч була б для нього щастям. Але тільки не тепер. Так зненацька для себе відкривши існування вічного високого неба, ще не зрозумівши, але вже відчувши зміну в собі, Андрій у цей момент не змінююЧи тому новому, що открились йому
Він не повернув голів, не глянув убік Наполеона; він хоча й чув все вимовне Наполеоном і його звитої, і навіть розумів що відбувається, але “він чув ці слова, як би він слухав дзижчання мухи. Він не тільки не цікавився ними, а негайно ж забував їх”. Різко змінилося і його відношення до імператора Наполеонові: “у цю мінуту Наполеон здавався йому настільки маленькою, незначною людиною в порівняння з тим, що відбувалося тепер між його душею й цим високим, нескінченним небом із хмарами, що біжать по ньньому,”. Це психологічний стан великої зміни відчувається ще й у госпіталі. Нова, ще не до кінця усвідомлена істина витримує ще одне випробування – ще одну зустріну скумиром.
Наполеон приїжджає подивитися на поранених росіян, і, пригадавши князя Андрія, звертається до нього. Але князь Андрій тільки мовчаЧи дивиться на Наполеона, не відповідаюЧи йому. Андрію просто нема чого сказати своєму недавньому кумиру. Для нього вже не існує колишніх цінностей. “ДивляЧи сь в очі Наполеонові, князь Андрій думав про незначність життя, який ніхто не міг зрозуміти значення, і про ще більшу незначність смерті, зміст якого ніхто не міг зрозуміти й пояснити з живуЧи х”.
Так думає тепер Андрій. Чудово те, що думки, що прийшли Болконскому в голову на поле Аустерлица, коли він перебував у такому важкому стані, не покинули його навіть після видужання й повернення додому. На поле Аустерлица йому відкрився шлях до нової істини, він став вільним від тих суєтних ідеалів і кумирів, якими жив колись. Духовні шукання Андрія Болконского відтепер спрямовані зовсім в іншу сторону, Чи м раніше. Відтепер для нього придбали надзвичайну важливість справ, сім’я. В остаточному підсумку Андрій приходить до думки про необхідність духовного єднання людей
(1 votes, average: 5,00 out of 5)