Життя Грегора-людини (за новелою Ф. Кафки “Перевтілення”)

Герой новели Грегор Замза за постійними турботами про матеріальний добро бут сім’ї не помітив, як перетворився на комаху. Безпорадний у своєму теперіш ньому стані, він згадує минулі успіхи.

Колись Грегор Замза виконував свій громадянський обов’язок перед суспіль­ством. Він був у армії, про що нагадує фотографія, де він “лейтенант, який, по­клавши руку на ефес шпаги, безтурботно усміхається і вселяє повагу своєю ви­правкою та мундиром”.

Потім юнакові, щоб віддати борги батька, довелося працювати комівояжером у фірмі. Ця робота

була дуже важкою. День у день дорога. Жахлива їзда, “…моро­ка з пересадками, нерегулярна погана їжа, щораз нові, чужі, байдужі люди”. Йому доводилося щодня вставати вдосвіта, щоб стрімголов бігти на станцію на раннім поїзд, який відходив о п’ятій ранку. Грегор за свою п’ятирічну службу ні разу не хворів і, навіть коли почував себе недобре, не жалівся, не прогулював, адже тоді довелось би звертатися до лікаря з лікарняної каси, який усіх людей вважав абсо­лютно здоровими, тільки ледачими. Та й спілкування з шефом принесло б лише неприємності, адже той говорить із людьми, сидячи на високій конторці, а під­леглі повинні
підходити впритул, бо шеф недочуває, і ловити погляд суворого на чальника, дивлячись знизу вгору. Грегору доводилося служити у фірмі, де най­менший промах викликав найтяжчі підозри, неначе службовці всі як один були негідниками. І хоча Замза весь свій час присвячував роботі, втомлювався так, що, добравшись додому, не міг навіть якийсь час присвятити собі, на фірмі вважали, що результати його роботи були незадовільними. Управляючий, який прийшов ді знатися, чому Грегор не поїхав раннім поїздом, не хоче чути жодних виправдань Він не слухає, коли юнак просить його не доповідати начальству, пожаліти батьків і сестру, зглянутися на тяжкий матеріальний стан родини. Він потрапив у біду, але видряпається з неї, тільки б не погіршилося і без того важке становище. Грегор принижується, просить заступитися за нього перед шефом, пояснює, що комівоя­жерів не люблять, бо вважають, що ті заробляють шалені гроші. На них сиплються наклепи, а вони не можуть захистити себе, адже цілий рік знаходяться поза фір мою. Думка шефа про службовця залежить від того, що йому доповість управляю чий. Але управляючий не захотів слухати Грегора, адже перед собою він бачив не людину, а комаху, яка не має права голосу, не може сама вирішувати свою долю. Вона повинна тільки працювати й не порушувати дисципліну. Управляючий не дуже злякався нового вигляду Грегора, адже для нього юнак завжди був комахою Він відвернувся, ледь тільки Грегор заговорив, і дивився на нього через плече. До­ведений байдужістю управляючого до відчаю, молодий Замза готовий навіть силою зупинити начальника, щоб усе ж таки вмовити того зглянутись на його теперішнііі стан. Та що може вдіяти він, комаха, проти байдужості, зневаги, презирства силі, них світу цього. До “перевтілення” Грегор вважав себе членом суспільства, любля­чим сином, братом, і раптом виявилося, що всс цс обман, ілюзія. Він – комаха, безпорадна істота, що зазнає поразки у боротьбі за право на життя.

Ф. Кафка – песиміст. Він не вірить у те, що людина може бути щасливою. Письменник вважає, що біда чекає на кожного і тільки жде слушного моменту, щоб знищити. Він не дає людині найменшого шансу на волевиявлення, на зміну жалюгідного становища. Читачеві залишається тільки співчувати людині-комасі, що марно б’ється в тенетах життя.






Дівчина у червоному капелюсі.
Життя Грегора-людини (за новелою Ф. Кафки “Перевтілення”)