Земля й людина в добутках М. А. Шолохова

Перу Михайла Олександровича Шолохова належить велика кількість добутків, у яких описані життя й побут простого народу, його лиха й страждання, невеликі радості й любов. М. А. Шолохов, маючи середнє утворення, ніколи не зловживав ніякими філософськими теоріями. Для нього ніколи не існувало питання про те, є чи Бог ні. По своїх поглядах на дійсність він є стихійним матеріалістом і атеїстом. У його романах і оповіданнях дії розвиваються, в основному, у сільській місцевості, у козацьких станицях. Всі персонажі добутків тісно й нерозривно пов’язані

із землею. І це не дивно, адже від її залежить їх життя

Земля – їхня головна годувальниця, від її залежить, чи будуть люди ситими. М. Шолохов у своїх добутках розповідає про жахи голоду, голоду не в результаті бойових дій, коли грасували поля, а в результаті посухи. Так описує він це явище в оповіданні “Алешкино серце”: “Два літа підряд посуха дочерна вилизувала мужицькі поля. Два літа підряд жорстокий східний вітер дул з киргизьких степів, тріпав поруділі патли хлібів і сушив спрямовані на висохлий степ очі мужиків і скупі, колючі мужицькі сльози

Слідом крокував голод. Алешка уявляв собі його більшою безокою

людиною: іде він бездорожно, шарить руками по селищах… душить людей і от-от черствими пальцями на смерть стисне Алешкино серце”. Росія протягом всієї своєї історії була аграрною країною, у якій сільське господарство залишалося головною дохідною галуззю держави. Можна сказати, що від урожаю залежало життя всього населення країни, усього багатомільйонного народу. Саме тому мужицькі очі наповнюються скупими слізьми від виду висушених полів. Вони знають, що поперед їхніх дітей чекає голодна смерть, що мало кому вдасться пережити зиму

Але не завжди жара губила врожай. В інший час селянам доводилося трудитися на землі від зорі й до темна, щоб встигнути зробити всі польові роботи вчасно й не втратити врожай. На полях працювали не тільки мужики, але й жінки й діти. Все село від мала до велика йшла в поля. На день села порожніли, залишалися лише старі так зовсім малі дітлахи. Однак селяни не просто обробляють землю, вони ставляться до неї, як до живої істоти, як до матері, що годує й піклується про їх. Розуміючи важливість наявності землі в їхніх руках, гарні хазяї борються за збереження її в їхній власності. Вони не бажають приймати нововведень комуністів, спрямованих на колективізацію земельних угідь

Трагедія, пов’язана із цим періодом історії російського селянства, описана Шолоховим у романі “Піднята цілина”. У ньому розкриваються всі лиха й переживання селянина-власника, якому нелегко віддавати своє добро в чужі руки. Автор розкриває цілком обгрунтовані страхи людей із приводу того, що в чужі (або колективних) руках не буде його годувальниця так само гарна й доглянута, як у його власних. У своїх добутках М. А. Шолохов розкриває не тільки зв’язок людини безпосередньо із землею, але і його залежність від сил природних. Адже що не говори, а людина – дитя природи, її невід’ємна частина. Саме тому, виявляючись від її відділеним або вступаючи з нею в протиріччя, людина часом не може знайти гармонію із самим собою

У роботах цього автора як ідеал життя представлений природа в її вільному, природному розвитку. Людина, як частка цієї природи, може жити нормально, може розвиватися й бути щасливим тільки в тих природних умовах, які забезпечуються природою. Однак людина в умовах суспільства завжди обмежена моральними, побутовими, юридичними, соціальними умовами, які часом перекривають його прагнення на щастя, його права, включаючи право на життя. Суспільні встановлення, як правило, вступають у протиріччя із природними законами, тому людське суспільство постійно перебуває в стані конфлікту, З одного боку, живучи в гармонії із природою, людина, по думці Шолохова, буде щасливий, з іншого боку – він не здатний отрешиться, відділитися від навколишньої його дійсності. Це протиріччя супроводжує людину протягом всього його життя. Прагнення одночасно жити в згоді й із природою, і із суспільством рідко приносить задоволення й бажаний результат

Основний конфлікт роману “Тихий Дон” полягає в зіткненні між вічними, природними законами природи й тих подій, які визначаються суб’єктивними устремліннями окремих людей або їхніх груп, окремими державами, цілими політичними об’єднаннями. При цьому слід зазначити, що рани, нанесені природі, природою же й заліковуються, а людські трагедії, трагедії, які ламають і перекреслюють людські долі, залікувати нельзя.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему батьків і батьківщину не вибирають.
Земля й людина в добутках М. А. Шолохова