Ю. Збанацький “Таємниця соколиного бору”

Серед прочитаних підлітками творів багато належить перу Ю. Збанацького. Ця популярність письменника пояснюється тим, що майже весь його творчий доробок присвячений школі і дітям, бо й сам він був вчителем, і директором школи, і завідуючим райвно. Улюбленою темою Ю. Збанацького є також боротьба партизанів проти гітлерівських загарбників у роки Вітчизняної війни, активним учасником якої він був.
На матеріалах обговорення творів, зокрема повісті “Таємниця Соколиного бору”, та ознайомлення з біографічними відомостями письменника виховуємо

в учнів патріотичні почуття, почуття дружби й громадянського обов’язку, риси мужності, стійкості, відданості Вітчизні.

У зв’язку з тим, що п’ятикласники біографії Юрія Оліферовича не знають, учителеві варто стисло розповісти її, звернувши особливу увагу на період його життя, зв’язаний з участю у Великій Вітчизняній війні, на бойові подвиги його як командира партизанського загону імені М. О. Щорса, за які він був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.
.. .Несподівані нальоти, сміливі рейди невловимого вчителя-командира, в загоні якого було чимало колишніх його учнів, завдавали ворогові великих

матеріальних втрат. Німецькі фашисти по-звірячому розправилися з його матір’ю Євгенією Вікторівною та чотирнадцятилітнім братом Василем. Про свою велику синовню любов до матері з сумом і скорботою розповів пізніше письменник у повісті “Єдина”.

Перш ніж приступити до обговорення повісті “Таємниця Соколиного бору”, доречно, щоб учні пригадали зміст прочитаних ними інших творів письменника, наприклад “Між добрими людьми”, “Лісова красуня”, “Курилові острови”, “Гвардії Савочка”, і поділилися своїми враженнями та роздумами, навіяними цими творами, щоб у дітей склалося повніше уявлення про творчість письменника.

“У творі “Між добрими людьми” мені добре запам’ятався епізод зустрічі рідної матері Тані, Ольги Дмитрівни, з названою матір’ю Михайлиною, яка врятувала і виростила дівчинку. Особливе враження на мене справили слова вдячності матері: “Велике спасибі вам. … Я знала. . . вірила… між добрими людьми не загине моя донька!” Звідси й назва цієї повісті. Мені хотілося б, щоб у нас було побільше таких добрих людей” (Олена Ш.).
“Мені дуже подобається юний герой із повісті “Лісова красуня” Гриць Цибар, його витримка, стійкість, сила волі. Він розвідник і бореться з фашистами нарівні з дорослими, виконує ряд відповідальних бойових завдань” (Світлана К).

“Письменник чудово описує в творі також природу, наприклад весняний пейзаж. Все в природі оживає, пробуджується, цвіте. Ось на галявині зацвіла лісова груша, і партизани, які тільки-но були в бою, милуються ніжним цвітом лісової красуні. Стомлені війною, люди мріють всі свої сили віддати мирній праці” (Володимир П.).

“У 1963 р. вийшла нова повість нашого улюбленого письменника “Курилові острови”. Найбільше тут говориться про Миколу Курила. Спочатку він показаний непривабливим, нечемним. А згодом виявляється, що він був найчеснішим, найпрацьовитішим хлопцем і найкращим другом серед своїх однокласників.

Правда, ще мені подобається Андрій Северинов. Він загинув, рятуючи учня Конопельського, який недоброзичливо ставився до нього. Коли я читала про загибель Андрія, не втрималася і заплакала” (Тетяна Б.).

“Дуже добре запам’ятався мені епізод, коли Микола залишився на острові чекати Фреда і із-за цього мало не вмер з голоду. А негідник Фред спокійно поїхав додому, забув про свого товариша.

Багато тут сказано і про дорослих. Серед них є хороші люди, як, наприклад, директор школи-інтернату, дідусь-професор, але є й дуже нечесні, як батьки Кесаря, вихователька Лукія Овдіївна, яка в райвно говорила неправду про директора інтернату.
Велике зло роблять у школі такі учні, як Конопель-ський і Маслов. Є й у нас. де в чому схожі на них. Ми не повинні покривати вчинки таких учнів, а, не боячись, критикувати їх” (Лідія Ф.).

Учитель. Ваші записи в щоденниках і висловлювання про книги Ю. Збанацького свідчать про те, що ви читаєте вдумливо. Гадаю, що й дуже популярну серед дітей першу повість письменника “Таємниця Соколиного бору” ви також прочитали уважно і з цікавістю.
Ця повість захоплює всіх своєю правдивістю, умінням показати нескорених народних месників, які самовіддано витримували тяжкі випробування і перемагали.
Потім учитель переходить до обговорення твору за такими запитаннями:
1. Розкажіть, що ви дізналися з твору про жорстоку розправу фашистів над колгоспниками у перші дні окупації села.
2. Як юні месники стали господарями Соколиного бору?
3. В чому виявилися зрада, жорстокість і продажність сільського старости Лукана? Яким був кінець зрадника?
4. Чому у селі поліцаїв прозвали “бобиками”? Розкажіть про їхні огидні вчинки.
5. Розкажіть про Василька-партизана (у фашистській катівні, втеча з вагона, рішучість і сміливі дії його як командира розвідки).
6. Розкажіть про подвиги славних месників-партиза-нів та населення (діда Макара, Тимка, Мишка, Льоньки Устюжаніна та Оленки).
7. Що ви знаєте про командирів партизанських загонів Івана Павловича, Сидоренка, Калачова?
8. Яким показаний у творі генерал фон Фрейліх?
9. Як жилося дітям у партизанському місті?
10. Які епізоди в повісті вас найбільше вразили?
11. Хто з героїв твору вам найбільше сподобався І чим саме ви хотіли б бути на нього схожими?

Учні брали активну участь у бесіді, робили свої висновки, говорили про своє ставлення до героїв твору, їх вчинків, до описаних подій.
Подаємо деякі виступи п’ятикласників.
Учень Б. Із всіх юних героїв книги мені найбільше подобається Василько: Він був простим селянським хлопчиком, а згодом виріс у сміливого підпільника-пар-тизана. йому не раз доручали важливі й відповідальні завдання. Особливо він проявляє мужність і стійкість, коли потрапив до рук німецьких катів. Скільки там він переніс мук і знущань, але не видав своїх товаришів.
Учень Л. Ая люблю Василька за його спритність і винахідливість. Коли німці везли радянських людей у концтабір Освенцім, він допоміг радянському офіцерові Калачову організувати втечу полонених із поїзда, а потім у партизанському загоні стає сміливим командиром розвідки.

Учениця С. Мені здається, що Мишко, хоч і не такий спритний, як Василько, теж відважно боровся проти фашистів. Він став гарним мінером і разом з дорослими партизанами знищував ворожі машини, танки, ешелони. Це його міна розірвала на шматки найбільшого ката – фон Фрейліха. А який боягуз був цей фон Фрейліх, а ще генерал! У нього тільки й думки було, щоб нажитися і повернутися до свого Гітлера в Німеччину. Придбав же собі у нас тільки могилу.

Учитель. З великою переконливістю і любов’ю Ю. Збанацький розповідає про участь жінок у боротьбі проти фашистів. Назавжди запам’ятовуються образи наших славних жінок: Савиної матері – депутата сільської ради, Софії Петрівни – матері Василька.
Ці та інші образи матерів змальовані так зворушливо, мабуть, тому, що навіяні були почуттям великої синовньої любові письменника до своєї рідної матері,’ яка загинула від рук гестапівців.

Такими ж відважними й добрими в творі показані Любов Іванівна та Оленка.
Учениця К. Я ще хочу розказати про вчительку Любов Іванівну. Спочатку я думала, що це зрадниця, служить німцям, а потім як я зраділа, коли дізналася, що вона – хоробра партизанка. Любов Іванівна сміливо ходила в бій, доглядала поранених, виховувала дітей у партизанському місті.
Учень П. Особливо запам’ятався мені подвиг сільської дівчини Оленки. Вона врятувала Льоньку Устюжа-ніна, а потім пішла з ним до партизанів. Прикриваючи відступ партизанського загону, вони загинули на бойовому посту. Льонька і Оленка по-справжньому дружили, любили один одного і так мріяли про щасливе життя після війни.
У нас у Дарниці теж були такі хоробрі партизанки. Це Євгенія Касян та Антоніна Єлєнцова, які разом з іншими підпільниками передавали відомості про ворога партизанському загонові “За Батьківщину”, переправляли зброю, ліки. Молоді партизанки Касян і Єлєнцова загинули смертю хоробрих.

Учитель. Ви гарно розповідали про дії юних партизанів в тилу ворога, про мужню й героїчну боротьбу радянських людей проти німецько-фашистських загарбників, подвиги яких описані в книзі Ю. Збанацького “Таємниця Соколиного бору”.
Ця книга, відтворюючи славні сторінки самовідданої боротьби нашого народу, вчить нас бути гідними продовжувачами справи тих людей, які так багато зробили для щастя Радянської країни, для нашого мирного життя.

В кінці уроку, якщо буде змога, можна організувати прослухування в грамзаписі “Пісні про рідну землю” Платона Майбороди на слова Андрія Малишка, в якій висловлена глибока й безмежна любов радянського народу до своєї рідної Вітчизни.
Завдання додому: до наступної’ підсумкової бесіди на тему “Відображення дитинства в художній літературі”, яка відбудеться після вивчення програмних творів на цю тему, прочитати додатково такі твори про життя дітей в дореволюційний час, як “Олівець”, “ЗсЬоп зспгеіЬеп” І. Франка, “Харитя”, “Ялинка” М. Коцюбинського тощо, і про життя дітей в Радянській країні – “Щасливий день суворовця Криничного” І. Багмута, “Ми і діти” В. Ладижця, “Ключі” Б. Комара, “Діамантовий берег” І, Сенченка, “Панас Горнятко” Л. Ляшенка, “Во гонь твого серця” В. Виговського та інші.






Твір роздум земля наш дім.
Ю. Збанацький “Таємниця соколиного бору”