Чимало творів написано про сенс життя, про високі пориви і благородних мріях людства. Тим не менш, щоденне життя людини часто далека від високих мрій і героїчних випадків. А часом воно і поготів ввижається нудним і буденним. Саме ці думки виникають, коли читаєш розповідь А. Чехова “Скрипка Ротшильда”. Життя трунаря Якова Бронзи, жителя маленького містечка, який іноді грає на скрипці в єврейському оркестрі, виникає на диво нудним життям. Сам Яків вічно роздратований, можливо, саме через те, що не знає, як жити. А життя спливає і підходить до кінця. На що витрачає його людина? Ну, по-перше, на роботу, що допомагає заробити на хліб насущний. Але хіба живеш, тільки щоб працювати? Яків Бронза знайшов ще одне заняття – підраховувати збитки. І так він і гнівався з того, що в серцях кидав об землю рахунку і тупотів ногами. А поряд вмирала його дружина. Як дивно! Вона завжди була поруч, і здавалося, що так далеко на віки віків. А тепер вона вмирала, і вираз її обличчя був таким щасливим, ніби вона і жила тільки для того, щоб дочекатися смерті.
Ще б пак! Від постійних докорів чоловіка та його
Невже життя нічого його не навчила? Таки навчила. Про це свідчить його остання розмова з Ротшильдом, якого він даремно образив, і чудова гра, в якій, здавалося, вмістилося все розуміння страшної істини:
“Пройшла життя без толку, без ніякої радості…”
Це, справді, страшна істина, так як жити вже було колись. І все ж він спробував усе виправити останнім жестом доброї волі, віддавши скрипку Ротшильду.
Як стати справжньою людиною твір роздум.
Яків Бронза та його життя. Твір за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”