Багато творів художньої літератури та народних дум, переказів та легенд при – і гачено Запорозькій Січі й запорожцям. Спираючись на їхні образи, змальовані в літературі, кожен із нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі іапорожців? Спробую відповісти на це питання.
Як відомо, запорожці жили в Січі. Окремих будинків вони не будували, а жили п куренях, їхній побут був дуже простим: у курені зберігали зброю, ставили прості аерев’яні лавки, у кутку вішали ікони. Козаки не були багатими людьми, в них не було грошей на дорогу зброю чи інші військові витрати, але на час розквіту Січі козаки вважалися чи не найсильнішою армією у світі. Чому так? Я гадаю, справа у душі, а не в матеріальних статках. Я уявляю собі козаків завзятими та мужніми. Вони боронили свою країну не задля слави чи багатства, а лише керуючись почуттям патріотизму та любові до своєї землі, християнськими та морально-етичними цінностями свого народу. Козаки, крім того, були віруючими людьми, у кожному курені висіли, ікони, вони ходили до церкви.
Чесність та сила вдачі були одними з тих рис, які найбільше
Імена запорозьких гетьманів та отаманів назавжди увійшли в думи та легенди нашого народу, згадуються у кінофільмах, літературних творах. Кожен із читачів по-своєму уявляє собі козаків, Січ, Запорожжя. Можливо, це й на краще. Бо, одного разу почувши чи прочитавши про славну історію Січі, ми навряд чи забудемо ті красиві, мужні і прекрасні образи наших оборонців-запорожців, які постали у нашій уяві з глибини сторіч.
Твір роздум про людські крила.
Якими я уявляю собі запорожців (за твором І. Нечуя-Левицьного “Запорожці”)