“Як Робінзон Крузо відносився до природи”. З роману Даніеля Дефо “Робінзон Крузо”

Кожному з нас письменник Даніель Дефо перш за все відомий своїм вражаючим та незвичайним твором “Робінзон Крузо”. Діти та дорослі в усьому світі вже більше двох століть захоплюються пригодами людини, яка волею долі опинилася на безлюдному острові. Цей роман передається із покоління в покоління і його з задоволенням читають як школярі, так і їх батьки.
Чим же так приваблює читачів головний герой популярного роману за ім’ям Робінзон Крузо та що подобається в ньому особисто мені? Перш за все те, що це людина незламної волі і невтомної

енергії. Він справжній оптиміст та великий трудівник, який не загинув, зупинившись в таких обставинах, та зміг довгі роки прожити у самотності, забезпечуючи себе усім необхідним та поступово підкорюючи дику природу. Коли Робінзон опинився на острові, здавалося, що увесь світ був проти нього, майже ніхто не знав про його існування та майже ніхто не цікавився, що з ним трапилось. Недоброзичливе море, вітер та проливний дощ – це все, що його оточувало на початку його самотнього життя на острові. Але він ні на хвилину не опустив руки, не відмовився від боротьби за своє життя, яка полягала у протистоянні грізним силам природу. Як
би він хоча б на мить зупинився у цій боротьбі, напевно острів став би його могилою. А він у будь-яких обставинах залишався людиною, бо тільки людина здатна у таких складних умовах оволодіти не тільки багатьма професіями, але й пристосуватися до законів оточуючого світу та підкорити собі дику природу острова. Робінзон Крузо спромігся напружити усю свою силу волі, увесь свій розум та залишився людиною навіть у таких екстремальних умовах, у яких більшість з нас вижити не змогла б.
Мене не може не приваблювати в Робінзоні його наполегливість у праці, його цілеспрямованість та віра у своє рятування. Кожен день він прокидався з очікуванням допомоги, але це не заважало йому займатися повсякденною працею. Не маючи ніяких інструментів, він збудував собі житло, навіть не житло, а справжню фортецю, і не маючи навичок роботи на землі, майже з кількох зерняток виростив врожай пшениці. Поступово Робінзон перетворив диких кіз на свійських тварин і зростив справжню виноградну лозу. Більш за все мені сподобалося те, що Робінзон Крузо дуже шанобливо ставився до природи та з перших днів перебування на острові приручав тварин, насаджував дерева та вивчав оточуючий світ, у якому він опинився. Таке ставлення до природи ще раз підкреслює, що він був справжньою людиною, яка в будь-яких обставинах залишається саме людиною і не підкоряється цим обставинам.
Робінзон ніколи не послабляє своє життя на острові, кожен день у нього чітко розпланований – на початку він читає Священне Писання, потім уходить на полювання, після чого сортує свої запаси, готує їжу, доглядає за худобою, виконує різну роботу по господарству. І так кожен день, кожен тиждень. Здається, від такої одноманітності можна зійти з глузду, але він не падає духом та знаходить втіху у спілкуванні з природою. Саме оточуюча природа, представники тваринного світу, до яких Робінзон Крузо ставився як до своїх не дуже привітних сусідів, допомогли йому на довгі роки залишитися людиною і врешті-решт дочекатися свого порятунку.






Роль чоловіка батька у житті української родини.
“Як Робінзон Крузо відносився до природи”. З роману Даніеля Дефо “Робінзон Крузо”