Характеристика образа Розини в комедіях Бомарше П

Розина – вихованка сухаря й таємного сладострастника доктори Бартоло, що мріє про насолоди, яких йому не дано зазнати через втручання Альмавиви, що скорили серце юної севильянки. Згодом уже їй самої має бути повернути згаслу пристрасть чоловіка, удавшись для цього до зухвалої й хитромудрої витівки. “Жінка глибоко нещасна й притім ангельської лагідності”, Р. в “Злочинній матері” повинна, руйнуючи злі плани інтригана, втершегося в довіру до графа, захищати своє добре ім’я й спокій у власному будинку. Поруч із Альмавивой характер

Р. ще більш статичний і неухильно підпорядкований амплуа героїні, у якої зачарування закоханої дівчини сполучається з бездоганністю високої душі, але й із природним дарунком безневинної хитрості, умениемпостоять за себе, відвагою, розумінням таємних стимулів, що рухають людьми. Недолік “світськості”, що ставить їй у провину опікун, для просвітителя Бомарше з його вірою в незаперечну істину велінь серця, що завжди володіє вищим змістом і для Р., виявляється самоочевидним аргументом на користь її добродетельности, що нехай виражається у формах, здатних розбудити обурення в пуристів і педантів Перебування в будинку
Бартоло усвідомлюється Р. як “темниця”, де неї тримають “незаконно”, тобто насильно придушуючи почуття й бажання бранки.

Здійснення її бажань рівносильно знаходженню волі й тому не вимагає для себе етичних обгрунтувань, навіть якщо заради такої мети доводиться вдатися до вивертів і обманювати над міру лікаря, що довіряв їй, з його старечими прагненнями. Точно так само повністю моральної, навіть морально повчальної виявляється інтрига, увінчана поверненням графа в подружню спальню, що прискучили йому, нехай Р. для цього змушена лицедействовать, шокуючи публіку й змушуючи автора виправдувати її тим, що вона діє “по доброті, поблажливості й чутливості” (передмова до “Одруження Фігаро”),






Твір згубна влада грошей.
Характеристика образа Розини в комедіях Бомарше П