Втілення уявлень давньоіндійського народу про справедливість, силу кохання й добра в долі Рами (“Рамаяна”)

Втілення уявлень давньоіндійського народу про справедливість, силу кохання й добра в долі Рами (“Рамаяна”)

Давньоіндійська епічна поема “Рамаяна” (“Діяння Рами”) була створена понад дві тисячі років тому, вона розповідає історію життя земної людини, в образі якої втілився сам Бог Вішну. Він з’явився у цей світ для того, щоб перемогти Равану і втілення зла на землі.
Рама – один із чотирьох синів царя Дашаратхи. Був він, як і його брати, сильним, вродливим, ще й до всього добрим та лагідним, шанував звичаї пращурів, поважав

старших. Рама мав успадкувати владу від свого батька, та друга дружина Дашаратхи, нагадавши чоловікові давню обіцянку виконати два її бажання, змусила передати владу своєму синові Бхарати, а Раму приректи на чотирнадцятирічне вигнання. Рама дуже любив свого батька, шанував його старість і не бажав, щоб цар порушив дане ним колись слово. В день свого коронування Рама з власної волі разом із дружиною Сітою та братом Лакшманою залишають усіх.
Народ любив старшого царевича. Дізнавшись про його вигнання, тисячі людей зібралися біля царського палацу, благали Раму не залишати їх. Людський натовп довго йшов за колісницею
вигнанців, незважаючи на умовляння Рами повернутися додому. Любов народу Рама заслужив своїми подвигами ще в юні роки. Він захистив обитель святих пустельників від ракшасів (демонів). Рама зміг натягнути тятиву на лук Шиви, який звичайній людині і підняти було не під силу. За це він отримав зброю богів і за. дружину красуню Сіту.
Вигнанці оселилися в Панчаваті, де неподалік було селище ракшасів, лихих демонів-людожерів. Рама один розбив чотирнадцятитисячне військо ракшасів, озброєне стрілами, луками, тризубцями, мечами, булавами. Равана, який був проводирем ракшасів, втіленням зла на землі, зумів за допомогою підступного ракшаса Маріча викрасти Сіту і віднести на острів Ланку.
Втрата коханої дружини була тяжким ударом для Рами. Він не знаходив собі місця, питав у дерев, птахів, буйного вітру, чи не бачили вони його любої Сіти. Разом із братом Лакшманою він вирушає на пошуки дружини. Власне горе не змогло згасити в душі Рами доброти й справедливості. В країні мавп брати допомогли їхньому царю Сугриве відвоювати відібраний у того престол. На добро Сугриве відповів теж добром: він разом зі своїм військом допомагає Рамі в довгих пошуках Сіти. Кохання надає сили Рамі в довгих поневіряннях під час пошуків дружини, надихає на перемогу в двобої з Гаваною, якого нікому раніше не вдавалося перемогти.
В образі Рами народ висловив свою мрію про мудрого й справедливого правителя. Коли Рама посів престол, який йому по праву належав, народ відзначив цей день як велике й урочисте свято. За царювання Рами країна досягла такого розквіту, народ жив у такому добробуті й щасті, що згадка про ті часи стала приказкою. Коли хочуть схвально відгукнутися про якусь добу, то кажуть: “Живуть, як за Рами”.
У поемі “Рамаяна” давньоіндійський народ втілив свою віру в перемогу добра над злом, у торжество справедливості, в те, що сила кохання й добра здолає будь-які перешкоди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Втілення уявлень давньоіндійського народу про справедливість, силу кохання й добра в долі Рами (“Рамаяна”)