Висока духовність поезій Станіслава Чернілевського

Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов’язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші “Теплота родинного інтиму” показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і Турботлива жінка, для якої найголовнішим є щастя її дітей. Мати має особливий дар – відчувати власну дитину:

…Мати не пита, чому не сплю.
Вже, однак, зникає гіркотина,
Не катує серце печія.

Спогади із дитинства пробуджують найщиріші, найчистіші почуття, тому і світлішає у ліричного героя душа перед початком нового дня.
У поезії “Забула внучка в баби черевички” поет передав біль розлуки, від неї віє смутком, прощанням. Мені жаль бабусі, яка залишилася сама у спорожнілій хаті. Внуки роз’їхалися-розлетілися, а вона “стояла на порозі, хустинкою торкаючись до сліз”. Осінь в природі принесла бабусі розлуку, душевний біль і самотність:

І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.






Найстрашніший гріх за данте це.
Висока духовність поезій Станіслава Чернілевського