Вірш “На залізниці” із циклу віршів А. Блока “Батьківщина”

Виходячи із цього, можна припустити, що мовлення в даному вірші піде про Росію. Хто вона, Росія. Дівчина, що лежить під насипом, у рові некошеному, у кольоровій хустці, на коси кинутому, гарна й молода. Вона роздавлена любов’ю, брудом иль колісьми все больно. Невже це ніколи велика Росія. Уже в другому чотиривірші Блок повертає нас у минуле, коли ця дівчина, про яку нам дуже мало відомо, “ішла ходою чинною”. У більшій частині вірша поет пише про минуле, що нерозривно пов’язане із сьогоденням. “Марна юність, порожні мрії переміняються

повною безмовністю, безнадійністю положення. Люди в минулому не зауважували своєї батьківщини з вікон поїзда, не зауважують її й тепер, тому що момент упущений, тепер ця дівчина схована “під насипом”. Вона роздавлена, не важливо чим, чи любов’ю, брудом иль колісьми. Поет ставить високе почуття в один ряд із брудом, тому що люди живуть у цьому бруді

Якщо час рухається безупинно, і можна лише подумки переміщатися по минулому, харчувати душу спогадами, то простір організований трохи інакше. В одному світі ця дівчина, що, на мій погляд, символізує Росію, роздавлена, а в інший світі, вона живе повноцінним життям,

з усіма її хвилюваннями й відчуттями. У кожної країни своя доля, і вона розвивається по спіралі: удалі часи проходять, їм на зміну приходять роки позбавлень і страждань. Блок, головним чином, описує роки, “чинного ходу” Росії, але два чотиривірші, перш і останнє, повертають читача до суворої дійсності. Реалістичність основна риса цього вірша

Як відомо, Блок поет-символіст, тому я насмілюся дати своє тлумачення ряду символів вірша. Поїзд, вагони, що йдуть звичною лінією, це життя всього російського народу. Зрозуміло, однакових людей не буває, не буває й однакових доль. Одні люди богатие, інші бедние: кольори вагонів відображає положення людей у суспільстві. Щодня проносяться всі ті ж поїзди, і це навиває тугу й смуток. У вікнах миготять всі ті ж сонні особи. Вони дивляться на мир крізь курні, брудні стекла вагонів, і, здається, не зауважують Неї. І ті деякі, які обдаровують цю дівчину посмішкою нежною, однаково через секунду будуть уже далеко. Виходить, що люди не тільки не зауважують крас своєї країни, але й зовсім не зауважують своєї батьківщини. Якщо спостерігати цю тужливу картину, що проносяться повз поїзди постійно, день за вдень чекати, “бути може, хто із проїжджаючих подивиться пристальней з вікон”, то на серце в цієї дівчини буде не тільки смуток, але й біль. Ця дівчина, Росія, переживає за кожного свого громадянина. Якщо людині не байдужна своя батьківщина, то й батьківщині людин стає не байдужний

По колірній гамі перший і останній чотиривірш практично безбарвні: кольорова хустка, врода цієї дівчини сховані під насипом, у рові некошеному. Біль жадає вирватися назовні, і такий момент обов’язково настане. Як писав класик, “Росія прокинеться зі сну”

У минулому, в інший світі, інший колорит. Тут і “яскраві очі” (вогні) поїзда, що набігає, і ніжний, живий рум’янець на щоках цієї дівчини, і багатоцвіття вагонів (видимо, поділ по класах). Сині кольори неба, піднесений вагони для богатих, жовтий яскравого, ріжучого ока кольори тепла й, у той же час, хвороби середній клас, а зелений кольори трави, близькості до землі вагони третього класу. Примітно, що вид із платформи зовсім інший, ніж вид изза стекол вагонів. Зсередини мир видний у бляклих, безбарвних тонах. Єдині яскраві, різкі кольори у вагоні червоний. Він може символізувати кров, роздратування, агресію й жорстокість цих людей

Зовні ростуть лісові дерева, за лісом довга платформа, на ній навіс. Колірна гама не приглушена, але досить спокійна. Зелені кольори дерев, повидимому, синя форма жандарма й, швидше за все, дерев’яна платформа. Блок навмисно не дає “колірних” визначень до деяких слів, надаючи читачеві можливість у власній уяві представити цю картину

Зображуючи безперервні низки пасажирських вагонів, Блок задає тему дороги, життєвого шляху людини. Люди постійно переходять із вагона у вагон, комуто супроводжує удача, ктото терпить гіркоту поразки. Життя людей проходить у постійному русі. Люди, які байдуже сидять на місці, неминуче терплять невдачу

У світі сьогоденні панує тиша. Життя начебто зупинилося, у минулому чуються достаток самих різних звуків: шум і свист за ближнім лісом (звуки життя, що наближається поїзда), скрип, свист, удари вагонів об рейки неприємні однотипні звуки, що навивають тугу

Найбільше часто використовувана Блоком алітерація звуків “з” (мчалася, юність марна, туга, свистіла, серце) підсилює свист і шум вагонів

Вірш “На залізниці” не можна назвати оптимістичним. Тут немає настільки вираженої надії на швидке відродження Росії, як в однойменному вірші. Своєрідне “песимістичне” кільце, перший і останній чотиривірші, змушує читача задуматися, що ж чекає країну далі, який може бути й повинен бути внесок окремої людини для благополуччя Росії. Відповіді на ці питання кожний вирішує для себе сам


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Вірш “На залізниці” із циклу віршів А. Блока “Батьківщина”