Від совісті кожного (за оповіданням «Лось»)

Людина є часткою природи, але всесильною. На неї покладена відповідальність за збереження всього живого на землі.

В основу оповідання «Лось» відомого українського письменника Є. Гуцала покладені справжні факти. На початку твору перед нами постає красень-лось: «Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання, його груди нагадували низькорослий кущ, із якого обнесло листя».

Тварина потрапила в біду. Лід на річці не витримав ваги лося, і він провалився у величезну ополонку. На щастя, з’явилися хлопці, які заходилися

рятувати тварину.

Старший узявся рубати лід, а молодший дуже хвилювався і зітхав, «нетерпляче бив себе по стегнах». Хлопці ризикували своїм життям, щоб врятувати з води лося. Автор показує, що любов дітей до природи не обмежується лише спогляданням її краси. Вони рятують лося, виступають проти браконьєра. Тим самим хлопчики утверджують свою активну життєву позицію в ставленні до природи.

Болем відлунює постріл у серцях дітей, коли куля браконьєра, дядька Шпичака, звалила величну тварину. Автор засуджує жорстокість деяких людей, що байдужі до всього прекрасного, прагнуть тільки наживи.

В оповіданні «Лось» возвеличено перш за все добро. Ставлення до природи – це ставлення людини до самої себе, до майбутнього. А збереження фауни і флори рідного краю цілком залежить від совісті кожного.






Твір на тему посієш вчинок-виросте характер.
Від совісті кожного (за оповіданням «Лось»)