Українські народні думи та пісні

У великому фонді світової епічної культури почесне місце посідають українські думи, як глибоко оригінальні музично-поетичні твори високого ідейного звучання. Образність поетичного вислову, краса музичного супроводу, глибина думки викликали захоплення культурних діячів світу. У своєму романтичному захопленні кобзарським мистецтвом та поезією дум Т. Г. Шевченка підносив їх вище Гомерових «Іліади» і «Одіссеї».

Вважається, що «невольницькі плачі» є найдавнішими. Епічна розповідь, властива переважній більшості дум, тут поступається перед

висловленням особистих переживань. Зворушливий плач авторів – виконавців викликає співчуття до «всіх бідних невольників», передає безмежне бажання визволитися:

З тяжкої турецької неволі, З каторги бусурманської, На тихі води, На ясні зорі, У край веселий, У мир хрещений, В городи християнські. Творці невільницьких дум вкладали у свої твори не скорботу за конкретною людиною, а висловлювали погляд народу на неволю, віру бусурманську, землю чужинську, возвеличуючи водночас вірність народу, любов до свого «краю веселого».

Важливу роль відіграють, з погляду творців і носіїв дум, не лише особиста мужність і сила, а й

відданість своєму товариству, всьому народові; високо підноситься ідея бойового братства. Гостро і безкомпромісно засуджуються люди, що силою обставин та заради особистої вигоди ставали на бік ворога, порушуючи освячені віками норми моралі, суспільного співжиття.

У думі «Самійло Кішка» возвеличується подвиг козаків – невольників, які після 25 -літньої каторги у найскрутнішому становищі виходять переможцями,

Героїчна тема, головна тема всього думового епосу, на повну силу прозвучала в думах, в основі яких – заклик народу до єднання, до активної протидії чужоземним загарбникам. Уславлення козаків-лицарів у думах «Козак Голота», «Отаман Матяш старий», «Олексій Попович», возвеличення кращих моральних якостей – ось що зумовило надзвичайну їх життєвість. Якою б винятковою силою не володіли Самійло Кішка, старий Матяш, Івась Удовиченко, вони усвідомлюють себе лише представниками народу, в ім’я якого і здійснюють свої подвиги.

Думи про козака Голоту і про Марусю Богуславку споріднені тим, що героїчний пафос у них зливається з патріотизмом, незламність духу героїв підтримується глибоким відчуттям батьківщини, уособленим в образах «ясних зір», «тихих вод», «краю веселого».

Збірний образ козака Голоти уособлює кращі риси захисника свого народу і показаний не описово, а в дії, у зіткненні з віроломним, жадібним і «на розум небагатим» татарином.

Український народ, стверджують автори»дум, хоче жити на землі у злагоді з іншими народами: «Гуляє… погуляє, ні города, ні села не займає», і лише при посяганні на його волю виступає як воїн -захисник, який «не боїться ні огню, ні меча, ні третього болота».

З великою пошаною подаються у думах образи талановитих народних ватажків: Івана Сірка, Семена Палія, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса.

Творці й виконавці цього циклу дум ведуть мову про історичні події від імені всього народу, який виріс політично, соціально, зміцнів духовно і свідомий до свого місця в подіях історичної ваги.

Народні думи займають особливе місце в історії нашої культури. Ця незглибима криниця може допомогти нам зараз, у час розвитку нашої державності, навчити зразкам мужності і чистоти, краси і сили народної.






Твір неповторний світ дитинства в поезіях лесі українки.
Українські народні думи та пісні