Українська Голгофа

Мене дуже вразили уроки української літератури, на яких ми дізналися про людей великого таланту, щирої відданості народові, які несли тяжкий хрест своїх думок, ідей, поглядів, вперто підіймаючись на свою Голгофу. А там, на вершині, їх чекало гірке розчарування, важкі випробування, а часто й смерть.

Микола Хвильовий. «Ворог народу», «ідеолог націоналізму», навіть, «фашист» – так таврувала його літературна критика 30-х років. А потім – півсторіччя забуття. Хвильовий був справжнім новатором (імпресіоніс теький стиль, романтичний характер

змалювання дійсності). Він критикував новоявлену бюрократію, обивателів і пристосуванців, був поборником українізації.

Письменник не міг спокійно спостерігати, як відступаємось ми від усього святого, людяного (оповідання «Мати», «Сині етюди», незакінчений роман «Вальдшнепи»). Постріл – рішення, постріл – виклик, постріл – протест обірвав його життя. Своєю смертю він хотів застерегти від суспільної катастрофи 30-х років, від масового голодомору. Трагічний вибір письменника вражає, та чесне сподвижницьке життя запалює людські серця, змушує замислитись над своєю громадянською позицією.

Євген Плужник…

Доля дала йому десять років творчого життя.

Коротка, бідна подіями біографія. І яскравий, самобутній, сильний спалах поетичного таланту, висока напруженість душі. Його вірші – струни, сильні, голосні, повні пристрасті й жаги. Казали: «Якби нам хоч десяток таких постів, як Євген Плужник, то яка б вона була – українська поезія!» Але ж було двадцять десятків українських письменників, що загинули на печально знаменитих Соловках. Бо правда, яка зазвучала у творчості цих великомучеників літератури, була занадто страшною для тогочасного тоталітарного режиму:

Торгуємо усім, чим тільки можна,

Словами, дровами, життями, сукном…

Або:

На поле вийдеш – засів:

Колос від колосу -чверть!

Висохло серце землі.

Кров’ю наповнилось вщерть!

Григорій Косинка… Микола Куліш… Жорстока і болюча правда нашого життя, показана в їхніх творах, стала причиною трагічної загибелі. Посмертна реабілітація цих імен дала можливість хоча б частково заповнити «білі плями» нашої культури.

Бо що є страшнішим для історії народу, ніж пірата пам’яті. У цьому печальному списку «розстріляного безсмертя» – ще десятки імен, які чекають свого часу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Українська Голгофа