«Україно, судьба моя, дивна, єдина!» (за віршами Воронька)

У своїх віршах Платон Воронько часто звертається до геми Батьківщини, рідної землі. Ліричний герой його поезій висловлює думки й почуття самого поета, коли говорить:

Усі мої сили, наснагу високу,

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Судьба моя дивна,

Єдина!

У багатьох його творах звучить тема пам’яті. У вірші «Люблю я ліс» Платон Воронько згадує, що цей «дрімотний ліс» приніс захист і спочинок партизанам, що кожен кущик, кожна береза чи вільха бачили великі подвиги наших солдатів. А з цих рядків,

цілком закономірно, народжується мотив зв’язку часів – воєнних і мирних, мотив спадкоємності поколінь:

Оці незаймані ліси,

Красу новій землі нестимуть

У вік найвищої краси,

У вік без воєн.

У вірші «Пахне хліб» поет звертається до теми хліборобської праці, до образу хліба, що символізує мир у домі, мир у країні, мир на планеті Земля. Чим пахне хліб? Він пахне «щастям неповторних діб», тобто радістю мирного життя і натхненної праці.

У вірші «Школа батьків» Платон Воронько із словами подяки звертається до своїх рідних – батька й матері, які дали йому життя, навчили трудитися і любити пісні.

В останніх рядках цієї поезії автор звертається до своїх друзів-однополчан з порадою виховувати в дітей і онуків любов до праці, до народної пісні, любов до отчого краю:

Виховуйте в кожного серце крилате,

Бо їм наше завтра нести.

Поезія Платона Воронька дуже лірична і щира. Вона надихає нас на добрі вчинки, вчить любити матінку-Україну так, як любив її поет.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

«Україно, судьба моя, дивна, єдина!» (за віршами Воронька)