Учитель-словесник Дмитро Миколайович Підгрушний

Яскравим обдаруванням ритора, майстра красного слова володів учитель-словесник Дмитро Миколайович Підгрушний. Він часто давав учням вільні теми для творів, і тут Сашко Довженко виявляв свої здібності. Його твори були кращими в класі. Особливо вразила й запам’яталася всім його художня композиція “Святки” – поетична розповідь про народні новорічні торжества. Свої описи Сашко ілюстрував колядками й щедрівками. Були в його композиції і гострі репліки, дотепи, жарти, які він ііередавав різними голосами. Усіх полонив артистизм Сашка.

Підгрушного

невдовзі в училищі замінив Микола Омелянович Климченко, який дуже любив декламацію, натхненно читав учням “Слово о полку Ігоревім”. Під його впливом увесь клас захопився стародавнім епосом. Але запам’ятати складний текст “Слова” вдавалося не кожному. Зате в устах Сашка поема бриніла врочисто, віщо й тривожно. Він читав її під час уроків і на вечорах, вражаючи слухачів. “Слово” ввійшло в його плоть і кров.

Та ніхто тоді не міг знати, що прийде час і “Слово о грлку Ігоревім”, його епічний лад, високі патріотичні мотиви, карбований стиль – усе це стане доброю підвалиною поетики Довженка-митця.

А в грізні дні Великої Вітчизняної війни до героїв-звитяжців “Повісті полум’яних літ” прийдуть у снах чи видіннях витязі Київської Русі.. І гкаже сержант Іван Орлюк за всіх: “Ми… відстояли всі минулі століття… Усю нашу історію, минулу й майбутні:”. Стане “Повість полум’яних літ” новітнім Словом що безсмертних захисників рідної землі. І ім’я автора цірго Слова стане відоме всьому світові, та не всі знатимуть справжнє ім я сосницького вчителя, що навчив майбутнього письменника любити й розуміти “Слово о полку Ігоревім”.

А дружба вчителя й учня міцніла. Климченко всіляко підтримував Сашкове захоплення поезією, надто народною творчістю, історичними піснями, билинами, козацькими думами. Учитель також завідував бібліотекою училища. Сашко спочатку допомагав Миколі Омеляновичу, а потім фактично став бібліотекарем. Під його впливом багатьох у класі полонила пристрасть до читання. Правда, батьки не схвалювали цієї “забавки”: кожного учня чекало вдома безліч обов’язків Відповідь: принести води, скопати город, нагодувати, напоїти худобу, нарубати дровець тощо.

Дехто почав заводити власні бібліотеки. Однак Сашко запропонував створити з особистих книжок загальну учнівську бібліотеку й тримати її в училищі. Усі охоче прийняли таку пропозицію. Так виникла “бібліотечна комуна”.






Необхідність додержання.
Учитель-словесник Дмитро Миколайович Підгрушний