У чому зміст заголовка оповідання Сонячний удар?

…назва поетичного добутку завжди важливо, тому що воно завжди вказує ними на головне з його діючих осіб, у якому втілюється думка твору, або прямо на цю думку. В. Г. Бєлінський Тема “Солнечною удару” (1925) – зображення любові, що охоплює людину раптово й залишається в його душі ярчайшим спогадом на все життя. Ідея оповідання в тім своеобичном розумінні любові, що пов’язане з філософськими поглядами письменника на людину і його життя. Любов, з погляду Буніна, є моментом, коли загострюються всі емоційні здатності людини й він відривається

від сірої, з, нещасливої дійсності й осягає “дивовижну мить”.

Ця мить швидко проходить, залишаючи в душі героя жаль про невозвратимости щастя й подяка, що воно все-таки було. Саме тому короткочасне, пронизливе й чудове почуття двох молодих людей, що випадково зустрілися на пароплаві й расставшихся через день назавжди, рівняється в оповіданні із сонячним ударом. Про це говорить героїня: “Ми обоє одержали щось начебто сонячного удару… “. Цікаво, що це фігуральне вираження підтверджується реальною задушливою жарою описуваної доби.

Автор поступово нагнітає враження жари: на пароплаві пекуче пахне кухнею;

“прекрасна незнайомка” їде додому з Анапи, де загоряла під південним сонцем на гарячому піску; ніч, коли герої зійшли з пароплава, була дуже тепла; лакей у готелі одягнений у рожеву косоворотку; у напруженому за день готельному номері страшно задушливо й т. буд. Наступний за ніччю день був теж сонячний і до того жаркий, що до металевих гудзиків на кітелі поручика боляче було доторкнутися. У містечку раздражающе пахне різною базарною їжею. Всі переживання поручика після скороминущої пригоди дійсно нагадують хворобливий стан після сонячного удару, коли (за медичними показниками) людин, у результаті зневоднювання організму, відчуває головний біль, запаморочення, дратівливість.

Однак цей напружений стан героя не результат перегріву організму, але наслідок усвідомлення значимості й цінності порожного пригоди, що він тільки що пережив. Воно було ярчайшим подією в житті поручика й “прекрасної незнайомки”: “обоє багато років потім згадували цю мінуту: ніколи, нічого подібного не випробував за все життя ні той, ні інший”. Так у Бунинаценностями одного порядку стають мить щастя й все життя. Письменника залучає “загадка буття” – з’єднання радості й суми, чуда й жаху. Оповідання “Сонячний удар” невеликий, причому п’ять із шести сторінок займає опис переживань поручика після розставання з “прекрасною незнайомкою”.

Іншими словами, для Буніна нецікаво малювати різні перипетії любові (їх уже малювали в росіянці й світовій літературі тисячі разів) – письменник осмислює значення любові в людському житті, не розмінюючись на захоплюючі дріб’язки-брязкітки. Тому цікаво зрівняти зображення любові в оповіданні Буніна “Сонячний удар” і в оповіданні Чехова “Дама із собачкою”, тим більше що літературознавці відзначають подібність сюжетів цих добутків. І Чехов, і Бунін показують сіре, повсякденне життя, що душить людські почуття, але показують по-різному. Чехів показує кошмар навколишнього життя, малюючи її вульгарність; Бунін – зображуючи момент щирої пристрасті, тобто теперішнє життя, на думку письменника, що так несхожий на сіру щоденність Чеховський Гуров, повернувшись у Москву, нікому не може розповісти про своє знайомство з Ганною Сергіївною. Один раз він, щоправда, зізнається партнерові по картах, що зустрів у Криму чарівну жінку, але у відповідь чує: “А давеча ви були праві: осетрина-те з душком!

“(ІІІ). Наведена фраза змусила Гурова жахнутися свого звичного життя, тому що він зрозумів, що навіть “в утвореному суспільстві” високі почуття мало кого хвилюють. І бунинских героїв охоплює той же страх і розпач, що й Гурова.

Вони в момент щастя свідомо відгороджуються від повсякденного побуту, і Бунін як би говорить читачам: “А тепер подумайте самі, що коштує ваше звичне існування в порівнянні із прекрасними митями любові”. Підбиваючи підсумок, варто визнати, що в оповіданні Буніна сонячний удар стало алеГореєю високої любові, про яку тільки може мріяти людина В “Сонячному ударі” продемонстровані й художні принципи, і філософські погляди письменника. Філософія життя в Буніна така, що для нього по-справжньому коштовним є мить, коли людин відразу пізнає щастя любові (як в “Сонячному ударі”) або йому відкривається зміст буття (як в “Тиші”), Мить щастя вражає бунинских героїв, як сонячний удар, а інше життя тримається тільки чудово-смутними спогадами про нього. Однак здається, що така філософія знецінює все інше життя людини, що стає всього лише животінням між рідкими мінутами щастя.

Гуров в “Дамі із собачкою” не гірше бунинской “прекрасної незнайомки” знає, що після несколькихсчастливих днів любові все скінчиться (ІІ), повернеться проза життя, але він побитий Ганну Сергіївну й тому не залишає її. Чеховські герої не біжать від любові, і завдяки цьому Гуров зміг відчути, що “тепер, коли в нього голова стала сивий, він полюбив, як треба, по-справжньому – перший раз у житті” (ІV). Іншими словами, “Дама із собачкою” тільки починається там, де кінчається “Сонячний удар”. У бунинских героїв вистачає жагучих почуттів на одну яскраво емоційну сцену в готелі, а чеховські герої пробують перебороти вульгарність життя, і це прагнення міняє їх, робить шляхетніше. Друга життєва позиція здається більше правильної, хоча рідко кому вдається.

До бунинским художніх принципів, які знайшли відбиття в оповіданні, варто віднести, по-перше, простий сюжет, цікавий не захоплюючими поворотами, але внутрішньою глибиною, а по-друге, особливу предметну зображальність, що надає оповіданню правдоподібність і переконливість. По-третє, критичне відношення до навколишньої дійсності в Буніна виражається опосередковано: він малює у звичайному житті героїв незвичайна любовна пригода, що показує в непривабливому виді всі їх звичне існування






Суспильство у якому я хочу жити.
У чому зміст заголовка оповідання Сонячний удар?