Творча доля М. Булгакова

І. Взаємозалежність життєвого шляху і творчої долі М. Булгакова. (Розглядаючи творчість М. Булгакова, не можна не сказати про обставини його життя, адже творчі злети і падіння були тісно пов’язані зі щасливими моментами і негараз­дами у житті.

Михайло Булгаков виховувався в сім’ї, де панував чіткий розпорядок, викону­валися релігійні обряди, але тихонею і святошею в результаті такого вихован­ня він не став. Веселий, кмітливий, дотепний – таким його знали в дитинстві, таким він залишився і до смерті. Письменницька доля, яку обрав Булгаков,

не

Балувала його, життя теж не було устелене трояндами. Все, що він пережив, що передумав, вилилося у численні твори.)

ІІ. Народження і життя Майстра.

1. Початок творчого шляху. (Перший свій гвір “Записки на манжетах” Бул – гаков видав 1922 року. Критика майже не помітила нового письменника, хоча в одній статті автор дивувався манері письма Михайла Булгакова. По­вість “Записки на манжетах” – оповідь про власне життя.)

2. Праця-заради шматка хліба. Журналіст мимоволі. (У Москві, куди переїхав Булгаков 192! року, був голод. Ніхто нічого не міг надрукувати: не було паперу, майже не працювали друкарні.

Заради шматка хліба Булгаков спів­робітничає з газетами, пише замітки, фейлетони, газетні оповідання. Ма­теріал він бере з листів читачів, додає щось своє – і виходить дуже смішно. Булгаков не був революціонером, але з увагою стежив за всім, що відбува­лося в країні.)

3. “Але що пише! Але що друкують!..” (І. Авербах). (1924 року у житті Булга­кова намітився перелом. Він почав публікацію “Дияволіади”. Поліпшилися матеріальні справи Булгакова, його творчість помітила критика, розшири­лося коло знайомих з-поміж вчених і діячів культури. Великої крамоли у першііі повісті не було. Але інша справа – наступні повісті й у першу чергу

“Собаче ссрце”. Через фантастичний сюжет перетворення собаки на люди­ну М. Булгаков показує справжню радянську дійсність.)

4. “Біла гвардія”. (М. Булгакова звинувачували в тому, що він білих юнке­рів, ворогів радянської влади, показав не злодіями, а звичайними людьми, які повинні розпрощатися зі своїми ідеалами. Письменникові не вистача­ло радянського світосприймання, яке мало тісно поєднуватися із грома­дянською класовою позицією. У цьому творі М. Булгаков викладає багато власних роздумів про життя і смерть, про сьогочасне і вічне.)

5. Булгаков-драмагург. (М. Булгаков співробітничав з МХАТом, Театром ім. Вахтангова, в яких починаючи з 1925 року ставилися різні спектаклі за творами письменника: “Біла гвардія” (“Дні Турбіних”) і “Собаче серце”. Дуже швидко письменник перетворився на відомого драматурга. Найкра­щий його драматичний твір – п’єса “Біг”, яка була спочатку заборонена, а потім із благословення Максима Горького поставлена у МХА’ТІ.)

6. Розмова Булгакова зі Сталіним. (Доведений до відчаю постійними напад­ками критики, заборонами творів, М. Булгаков 28 березня 1930 року пише листа Сталіну. Деякий час по тому Сталін передзвонив йому сам, і Бул­гаков одразу отримав посаду режисера-асистента у МХАТі. Диктатор зняв петлю з шиї митця, бо мав надію рано чи пізно приручити непокірного письменника.)

7. Головний твір усього життя Майстра. Сходження на Голгофу. (“Майстер і Маргарита” – роман, який Булгаков писав понад десять років. Власна доля примусила письменника згадати біблійну історію про вбивство Христа. Але прямої паралелі між Христом і собою письменник не проводив, адже він не стільки проповідував добро, скільки розчищав йому дорогу. Як художник, як сатирик із бурхливою фантазією і злим язиком, він був більше схожий на Диявола. Але він жив у таку епоху, що доля його зблизилася з долею Хрис­та. Булгаков повинен був нести свого хреста на свою Голгофу.)

ІІІ. “Рукописи на горять” (М. Булгаков). (Довгі десятиліття творчість письменни­ка була під забороною. Та відомо, що може проіржавіти золото, розсипатися граніт, але Слово вимовлене, написане залишається навіки. Над ним не влад­ний ані тиран, ані час. І слово Булгакова повернулося до нас назавжди.)






Якість програм для дітей стаття.
Творча доля М. Булгакова