Твір-розповідь про вчинки людей: Друзі пізнаються в біді

Одного разу ми поверталися з риболовлі дорогою, яка йшла повз городи. Артем звернув нашу увагу на те, що тільки на Микол чиному городі картопля була незібраною.

І ми зрозуміли, що урожай на ньому нема кому зібрати: Миколчина мати в лікарні, батько у відрядженні до кінця листопада, а братик

Ілько – ще маленький, щоб допомагати. Поміркували ми і вирішили допомогти другові. Віднесли вудочки додому, взяли лопати, відра, мішки та й пішли до Миколчиного городу.

Одні копали картоплю, інші виривали кормові, буряки, обламували качани кукурудзи. Викопана картопля смужечками підсихала на сонці.

Потім качани кукурудзи. Обчищені буряки і картоплю поскладали в мішки і відвезли на велосипедах на Миколчине подвір’я. Ми були дуже задоволені, що допомогли товаришеві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-розповідь про вчинки людей: Друзі пізнаються в біді