Твір-роздум “Якби я потрапив на безлюдний острів”

Робінзон Крузо, головний герой роману відомого письменника Даніеля Дефо, добре відомий читачам у всьому світі. Вже більше двох століть діти та дорослі захоплюються пригодами людини, яка опинилася на безлюдному острові та незважаючи на обставини, в яких вона опинилася, все ж таки дочікується свого порятунку. Читаючи цей захоплюючий роман, кожен з нас напевно задавав собі питання: “А що робив би я, як би я повівся, коли б так само, як і Робінзон Крузо, потрапив на безлюдний острів?”
Я так само, як і Робінзон Крузо, дуже люблю море, але бачу

його дуже рідко, бо живу досить далеко від морського узбережжя. Моє місто знаходиться далеко від тих місць, де пахне водоростями і рибою, де галасливо кричать чайки, де у далекі країни відпливають великі кораблі. Але я можу собі уявити, що я як Робінзон Крузо, відправляюсь у далеку подорож і опиняюся на безлюдному острові.
“Я приходжу до тями після аварії корабля, який загинув у жорстокому штормі, та усвідомлюю, що опинився на якомусь острові. Я лежу на березі, за декілька метрів до моря, яке вже затихло – від шторму не залишилося й сліду. Наближається вечір, я відчуваю голод і втому. Саме тому я повинен подумати про нічліг
і їжу, але де ж їх брати на незнайомому острові? Тому я набираю трохи хмизу, застеляю його своєю курткою і намагаюся заснути, щоб хоч якось дочекатися ранку та трохи набратися сил. Мені незручно і жорстко. Незабаром десь вдалині прокричав якийсь птах, і мене пробрав страх. Мене мучив голод і я довго не міг заснути, але врешті-решт втомленість перемогла…” – так я уявляю собі свій перший день у ролі Робінзона Крузо.
“Прокинувшись вранці, я почав розмірковувати над тим, що мені робити далі. Перш за все – треба потурбуватися про їжу. Це, на мій погляд, було не дуже складно, бо поряд було море, а в ньому – багато риби, а недалеко виднівся ліс, в якому теж можна було знайти щось їстівне – це й лісні горіхи, і ягоди, і пташині гнізда, і багато усякої живності. Адже саме це їв Робінзон під час перебування на острові. Тому я відправився до лісу та після недовгого пошуку натрапив на горіхи, а потім знайшов галявину з ягодами, схожими на суницю. Трохи заспокоївши голод, я вирішив розвести вогонь та знайти який-небудь посуд, в якому можна було б зварити юшку. Але я ж знаходжусь на безлюдному острові – який же тут посуд, звідки ж він тут? Тому я поки відкладаю приготування гарячої їжі, та згадую, що далі Робінзон потурбувався про житло, а потім зробив собі навіть меблі. Потім він зшив собі зручний одяг і навіть змайстрував парасольку. Нажаль, у мене немає такого життєвого досвіду, як у Робінзона Крузо, і я зі смутком розумію, що вижити мені на безлюдному острові практично неможливо, а якщо це і вдасться, то протриматися довго я все одно не зможу…”
Обставини змусили Робінзона Крузо оволодіти багатьма професіями, навчитися вирощувати пшеницю та приручати диких тварин. Його життєвий досвід, цілеспрямованість та наполегливість допомогли йому впоратися з усіма незгодами та вижити у дуже скрутному становищу, при цьому залишитися гідною людиною і не втратити віру у свій порятунок. У мене поки що недостатньо знань та досвіду, але я сподіваюсь, що теж з часом стану таким же, як і Крузо, та зможу впоратися з будь-якими негараздами.






Відгук про твір української літератури.
Твір-роздум “Якби я потрапив на безлюдний острів”