Твір-роздум: “Похвала Мольєрові”

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що він неухильно йшов за своїм покликанням, за своєю долею, навіть нехтуючи зверхністю “безсмертних”, навіть чуючи вслід прізвисько “комедіант”…

Бо ціную в людях цілеспрямованість.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що дружбу з принцами і можновладцями не вважав досягненням; що – молодий і красивий – витратив батьківський спадок на “Блискучий театр”. І сидячи у борговій ямі, не жалкував за грошима, а тільки скучав за сценою.

Бо ціную в людях мужність.

Я схиляю

голову перед Мольєром через те, що після невдач він не відступився від мрії, він сам кинув виклик долі; і став не тільки актором, а ще й драматургом.

Бо ціную в людях послідовність і наполегливість.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що його ставлення до провінційних глядачів і до Людовіка XIV було однаковим, бо і перші, і другі сміялися щиро й сердечно.

Бо ціную в людях незалежність і сміливість.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що він був милосердним до заздрісників.

Бо ціную в сильних людях здатність прощати і не відповідати злом на зло.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що

він залишив по собі Тартюфа і Жердена, Гарпагона і Скапена, – через його образи нинішнім читачам буде легше розрізняти сьогодні скупих і злих, лицемірних і підступних людей серед нас, зло і добро.

Бо ціную в людях талант.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що він не зрадив сам себе 17 лютого 1673 року (невдала вистава “Тартюфа”).

Бо ціную в людях силу духу.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що тіло його для поховання несли вночі на неосвячене кладовище, що не відпустили душі гріхів і останній путь його в чомусь нагадує шлях на Голгофу.

Бо ціную в людях людяність.

Я схиляю голову перед Мольєром через те, що “для Його слави не потрібно нічого, а для слави світової літератури потрібен ВІН”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-роздум: “Похвала Мольєрові”