Твір про цікаву людину: Отто фон Гуеріке
Ім’я Отто фон Гуеріке тісно пов’язане з Магдебургом. Головна вулиця, школа, книжковий магазин та технічна школа носять це ім’я. Рельєфи, пам’ятні дошки та пам’ятник присвячено життю та діяльності Отто фон Гуеріке. Так Магдебург шанує людину, яка як інженер, член місцевої ради та бургомістр домагалась найзначнішого для міста, і завдяки своїм природознавчим експериментам, винаходам та відкриттям належить до піонерів – нового природознавчого дослідження.
Отто фон Гуеріке народився 20 листопада 1602 в багатій сім’ї патриціїв
Уже в.1617 році, тобто в п’ятнадцять років, його послали до університету в Лейпциг, а пізніше в Йену, де він вивчав право і філософію. Після того він поїхав до Лейдену у Голландії вивчати математику та будування фортець, тогочасні інженерні науки. Для майбутнього природознавця це вивчання фортець мало велике значення, оскільки він отримував ті математичні, природознавчі та технічні знання, які були передумовою для його власного дослідження. Шсля закінчення навчання він зробив освітню подорож по Англії
У 1626 році Отто фон Гуеріке повернувся до свого рідного міста і зайняв посаду в місцевій раді. Через 30-річну війну ця діяльність була раптово перервана, оскільки Магдебург був зруйнований та сплюндрований, як ніяке інше велике німецьке місто. Більшість мешканців загинуло. Лише деяким вдалося врятуватися втечею, серед них був також Гуеріке.
Коди він знов повернувся до Магдебурга, він працював інженером та будівельником. Він створив план для розкішного відбудування повністю зруйнованого Міста. Цей план був дуже сучасним для того часу, але його неможливо було здійснити через економічні причини. Але Гуеріке працював не тільки інженером, він виявився також вправним дипломатом у багатьох переговорах, які він вів за дорученням міста. 1646 він став бургомістром Магдебурга і займав цю посаду 30 років. Через його заслуги у 1666 році кайзер надав йому дворянського титулу. У 1678 році Гуеріке залишив раду міста Магдебурга і 11 травня 1686 помер у 83-річному віці в Гамбурзі.
Такою була його біографія. Звернемось тепер до Гуеріке як до природознавця. Поняття “природознавець” не слід, однак, розуміти у його теперішньому значенні. Гуеріке проводив, як багато інших дослідників того часу, експерименти паралельно зі своєю службовою діяльністю, та одночасно за своєю ініціативою і за свій кошт. Його метою було дослідження сутності простору. При цьому він не обмежувався експериментальними підтвердженнями безповітряного простору, а шукав завжди для спостережуваних явищ теоретичні пояснення. Свої теоретичні спостереження та результати він записував у 7-томній праці. Усі апарати й прилади для своїх досліджень Гуеріке розробляв сам і замовляв їх виготовлення за свій кошт. Він винайшов, серед усього іншого, компресор, завдяки якому виникла можливість досліджувати вакуум. Він сконструював водний барометр, який використовував як інструмент для досліджень погоди. У 1654 році він мав можливість продемонструвати свої експерименти з компресором і вакуумними резервуарами учасникам рейхстагу в Регенсбурзі. Ці експерименти зробили Гуеріке відомим далеко за межами Німеччини. Дуже велике значення мали намагання Гуеріке представити велику силу атмосферного тиску, яку він помітив під час своїх експериментів. Це вдалося йому у 1657 році. Він провів у Магдебурзі свій відомий експеримент з півкулями та привернув увагу всієї Європи. Цей експеримент повторив він у 1663 році у Берліні.
Гуеріке використовував металеву кулю, що складалась з двох півкуль, Після того, як з цієї кулі було викачане все повітря, з кожної сторони були запряжені вісім коней. Однак ці 16 коней не могли розірвати тепер обидві півкулі. Але, коли Гуеріке відкривав кран для подавання повітря, вони самі розпадалися. У наступних експериментах він використовував атмосферний тиск для потужності роботи. Гуеріке займався, однак, не тільки проблемами вакууму. Він створив, наприклад, своєю електростатичною машиною, що була побудована у 1670 році, значні основи для вчення про електрику та електричні явища. Гуеріке зробив завдяки своїм дослідницьким працям великий внесок до подальшого розвитку природознавства. Він репрезентував прогресивний для його часу світогляд. Він близький нам як матеріаліст за своїм способом мислення та, зрештою, у питаннях наукової методики.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)