Твір на тему: “Характеристика Вільгельма Телля”

Серед героїв п’єси Шиллера “Вільгельм Телль”, звичайно ж, особливе місце займає образ головного героя. На початку оповіді це звичайний селянин, незлобна і побожна людина, яка в усьому прагне дотримуватися усталеним століттями звичаїв і традицій предків, любить своїх дітей і дружину. При тому, що Телль звичайний селянин, він спритний мисливець і стрілець.

Вільгельм має сміливий і рішучий характер, про що свідчить вже перше явище п’єси, в якому він рятує селянина Баумгартена від переслідувань австрійських жандармів. Причому робить

це не з політичних поглядів і революційних переконань, а тільки в силу товариських і загальних моральних міркувань. Це дійсно так, адже на початку п’єси ми бачимо його, як людину, байдужу до політичних конфліктів і справ, людину, яка у всьому сподівається лише на себе і тримається осторонь будь-яких масових заворушень і колективних починань. Такі погляди на життя він підтверджує словами: “Як гине човен, легше плисти одному”, “У кому сила є, той міцнішає сам”.

Австрійські загарбники, які прийшли на рідну землю Вільгельма, знищують стада, ламають пастуші курені, знущаються над людьми. А новий намісник

Гесслер для приниження швейцарців ставить на вулиці палицю і вішає на неї капелюх, видаючи наказ, за яким селяни повинні були:

“Смиренно, з непокритою головою

Перед нею опускатися на коліна,

Щоб довести покірність королю”.

Зрозуміло, що Телль не виконує цього знущального наказу. В покарання за це намісник вимагає від Вільгельма, щоб той пострілом з лука влучив у яблуко, яке поклав на голову сина Телля. Герой не має виходу і стріляє у яблуко, але у нього вже є стріла і для австрійця. Випущена з луку Вільгельма, вона вражає Гесслера в ту саму хвилину, коли намісник вихваляється:

“О, я зламаю їх зухвалу завзятість,

Я пригнічу чванливий дух свободи!”.

В образі Вільгельма Телля Шиллер втілив кращі якості свого народу. Це гармонійна у своїй природній моральності, прекрасна душа, це героїчний характер, чужий до усього показного. Він володіє спокійною силою, мирною, але здатною захистити від насильства не тільки себе, а й інших. Телля примушують взятися за зброю, але він ніколи не зрозуміє тих, хто вдається до меча заради користі. Тому він і відмовляє у притулку племіннику австрійського короля, який вбив свого дядька з метою захопити престол.

Центром драми “Вільгельм Телль” стала патетична клятва повстанців, яку вони давали в горах неподалік від озера Рютлі. У цій клятві селяни трьох кантонів Швейцарії уклали союз для спільної боротьби проти іноземних загарбників. Безсумнівно, автор мав на увазі тогочасну Німеччину і на прикладі швейцарських селян віддзеркалював свої власні погляди щодо демократичного об’єднання країни. В гордих і мужніх промовах селян клекоче народний гнів:

“Наш цей край, ми їм століття володіли,

І щоб чужий слуга з’явився до нас

І ланцюги нам наважився кувати?

І нас ганьбив на рідній землі?

Та хіба немає захисту проти гніту?

Ні, є межа насильству тиранів!

Якщо всі випробувано кошти,

Тоді разючий залишається меч.

Ми блага вищі маємо право

Обороняти. За батьківщину стоїмо,

Стоїмо за наших дружин і за дітей!”.

Волелюбні прагнення героїв драми Шиллера співпадають і з завданнями національно-визвольної боротьби, і з історичною необхідністю. У “Вільгельмі Теллі”, як і в інших творах Шиллера, живе пафос бунту проти тиранії і боротьби за свободу. Але до якогось часу Вільгельм Телль не чинить ніякого опору австрійським загарбникам, з цих же причин він відсутній і серед представників швейцарських кантонів, які на галявині біля Рютлі присягали на вірність Вітчизні. Помірний і поступливий Телль вирішується на протидію тільки тоді, коли інших шляхів не залишається: його спроба переконати намісника Гесслера і вмовити скасувати жорстокий наказ стріляти в яблуко на голові дитини, звернувшись до його моралі і совісті, закінчується категоричною відмовою. Саме в ці хвилини в душі Вільгельма відбувається моральний злам, про який він говорить у зверненні до Гесслера:

“Раніше я жив спокійно і безтурботно…

В одних лише звірів стріли я пускав.

Далекий був від думки я про вбивство…

Це ти життя мені мирне схвилював.

Ти сам мене і жорстокості навчив…”.

Риси характеру Вільгельма Телля – це довготерпіння і миролюбність усього швейцарського народу, який використовує зброю лише в тих випадках, коли нема іншого вибору. А особиста помста Телля стає своєрідним поштовхом, який підняв на повстання вже готові сили його співвітчизників. Отже, в образі Вільгельма Телля Шиллер змалював шлях зростання звичайної людини до борця проти загарбників і поступове пробудження у неї високих ідеалів. А історичні обставини тогочасного життя з часом позбавляють Вільгельма індивідуалізму і приводять до усвідомлення патріотичного і загального обов’язку, а потім і до активної участі у боротьбі свого народу проти австрійців.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Характеристика Вільгельма Телля”