Твір на тему: “Сім’я – найцінніший скарб”

“Сім’я” – це слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. Більшості дітей пощастило народитися саме в сім’ї, де є мама і тато. Хтось виховувався лише з одним батьком – мамою чи татом, у “неповній” сім’ї. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю, батьків йому замінили вихователі та нянечки дитячого будинку.

Чому відбувається так, що діти виявляються кинутими власними батьками? Чому дуже часті розлучення між молодими людьми? Чому слово “сім’я” не має в сучасному суспільстві великої значимості,

цінності? Люди настільки забули про те, що вони можуть бути дітьми і батьками, про те, що потрібно продовжувати людський рід, що це стало державною, загальнонаціональною проблемою.

Що ж позначає це поняття – “сім’я”? У тлумачному словнику ми знаходимо визначення: “Сім’я: група близьких родичів, що живуть разом”. Крім того, там є ще й таке визначення: “об’єднання людей, згуртованих спільними інтересами”. Отже, “сім’я” – це близькі родичі, які живуть разом і яких об’єднують спільні інтереси. Які це інтереси? Тільки лише матеріальні? Я думаю, що ні. Вірніше, в першу чергу,

не так, якщо мова йде про справжню сім’ю.

У “справжньої” сім’ї самим головним об’єднуючим початком є??любов, любов людей один до одного. А якщо люди люблять один одного, то вони приймають своїх родичів такими, які вони є, приймають і бажають їм добра. У справжній сім’ї завжди приймуть і вислухають, завжди пробачать і спробують збагнути.

Справжня сім’я – це твій справжній будинок, куди ти завжди можеш повернутися, після будь-якої невдачі, будь-якого потрясіння, будь-якого горя. І тільки тут, у будинку, ти зможеш повністю відновитися, знову повірити в людей і в доброзичливий світ. І це станеться завдяки твоїй родині, яка любитиме тебе, незважаючи ні на що. Прикладом справжньої сім’ї в літературі для мене є сім’я Ростова з роману Л. М. Толстого “Війна і мир”. Взагалі, у всіх своїх творах цей письменник розповідав про свою сім’ю, про взаємини між своїми родичами.

На жаль, цінність справжньої міцної сім’ї зараз відсувається на другий план. Я думаю, що десь у підсвідомості сім’я все ще є дуже важливою, особливо для жінок. Але інші, більш матеріальні, цінності – гроші, кар’єра, успіх – не дозволяють повністю зосередитися на сім’ї. Її часто відкладають на потім. Добре, коли вже зрілі люди все ж вирішують одружитися, завести дітей. Тоді вони вже свідомо і відповідально підходять до цього питання, і велика ймовірність, що їх сім’я буде щасливою і гармонійною.

Але буває й так, що в гонитві за матеріальним і зовнішнім, люди забувають про щось дуже важливе. І під кінець життя вони розуміють, що це важливе було їх сім’єю, дітьми. Вони усвідомлюють, що позбулися свого продовження, втратили можливість дати нове життя і, тим самим, продовжити життя самим собі. А це страшно, тим більше, тоді, коли усвідомлення приходить надто пізно.

Крім того, зараз, як мені здається, молоді люди бояться або просто не хочуть брати на себе відповідальність. Адже заводячи сім’ю, офіційно вступаючи з кимось у шлюб, ти береш відповідальність на себе і за іншу людину. А це найчастіше буває важко, неприємно, страшно, зрештою. Чи не говорить такий страх про інфантильність сучасних молодих людей? Я думаю, багато в чому це саме так.

Зараз на зміну офіційного шлюбу приходить так званий шлюб “цивільний”. Тобто люди живуть разом, ведуть спільне господарство, але перед обличчям держави вони не є чоловіком і дружиною. Вважається, що за таких умов легше розійтися, якщо раптом “не зійшлися характерами”, так менше зобов’язань перед іншою людиною. Не знаю, наскільки це правильно. Знаю лише те, що діти, які живуть у такій “громадянської” родині, почуваються невпевнено і тривожно. Їм не вистачає відчуття стабільності, вони не впевнені в тому, що тато з мамою завжди будуть поруч, як це властиво дітям з “офіційних” сімей.

Крім того, до цих пір існує таке поняття, як “сором перед людьми”. І хоча цей аргумент стає зараз все менш значущим, для деяких людей він вагомий. Звичайно, в 19 столітті думка суспільства, в якому ти обертався, була дуже важливою, якщо не сказати, визначальною. Саме суспільство багато в чому зробило нестерпним життя головної героїні роману Л. Толстого Анни Кареніної після того, як вона пішла з сім’ї до Вронського. Ви скажете, що вирішальним фактором у самогубстві героїні стала її внутрішня криза, сором, відчуття своєї гріховності. Але воно, на мій погляд, було багато в чому нав’язано ззовні, навіяне суспільством.

Добре це чи погано? Звичайно, не варто заводити сім’ю лише під тиском суспільних підвалин. Але прислухатися до того, що передавали твої предки як вічну цінність покоління в покоління, я думаю, все ж варто. Особисто я вважаю сім’ю непорушною цінністю. Змінюються часи, епохи, правителі, еталони та ідеали. Лише сім’я завжди залишається незаперечною цінністю, тому що це продовження роду, “рідна кров”, беззастережна підтримка, прийняття і любов. Сім’я – це коріння, це основа, це будинок, без якого немислиме життя жодної людини, в який би час вона не існувала.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Сім’я – найцінніший скарб”