Твір на тему: На городі

Ніде, мабуть, не буває так добре, як на городі. Ляжеш коло грядок на гарячу землю горілиць, лежиш, дивлячись у небо, і така довкола тиша, наче ти зостався сам-самісінький на все село, на всю землю.

Притулишся вухом до землі, ніби сподіваєшся від неї на відповідь, а вона мовчить, не озивається, не видає жодної своєї таємниці. А може, вона й відповідає, тільки ти не годен утямкувати її мову? І напружуєш слух, аж заплющуєшся – жодного звуку. Нишкне земля в німому чорному мовчанні.

Хоч би крота почути, як він повзе по ходах-переходах, по норі своїй,

– не чути! Ламаєш картопляний цвіт, відриваєш одну пелюстку, другу -мовчать! Зводишся і заглядаєш у розквітле обличчя соняшника, ніби хочеш у його усмішці прочитати відповідь.

Соняшник світить променисто і, мабуть, щось каже своєю усмішкою, тільки візьми втям її! Але ж, мабуть, хтось розуміє? Хто? Самі соняшники розуміють чи картопля? Огірки? Кукурудза? А може, ластівки?

А може, ранковий вітер, що будить соняшники після нічного сну? Стоїш посеред городу, задумався… І коли підносиш ногу, щоб вийти з городу, то пильно дивишся вниз, щоб не наступити на живу рослину.






Синій птах символ щастя.
Твір на тему: На городі