Твір на тему: “Моральні цінності людини”

У кожної людини, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого вона одпливає і до якого повинна неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших берегів, не менш значущих. Серед них – берег надії, берег дитинства, берег любові…

В довгій життєвій мандрівці людина зустрічається з масою людей, спілкується, навчається, накопичує досвід, вміння, духовні й матеріальні цінності. Іноді людина втрачає необхідні речі, дім, але, зберігши в собі порядність, інтелігентність, вміння пробачати, здатність любити,

кінець кінцем пристає до берега Людиною. На превеликий жаль, частіше буває інакше: рятуючи свої шлунки, люди гублять серця.

Ми не маємо ніякого морального права звинувачувати Павла Тичину за гімни комуністичній партії чи “Пісню трактористки”. Все одно справжній голос поета лунає в трагічній “Скорбній матері” чи в ліричному “Десь на дні мого серця…”. Хтозна, як би ми самі повелися б екстримальній ситуації.

Зараз думається про інше: чи достатньо ми знаємо про людей, які залишались людьми за будь-яких обставин?

Людям притаманна така оманлива переконаність у своїй правоті та праві класифікувати людей,

“навішувати ярлики” та загалом робити невмотивовані вчинки та приймати хибні рішення.

Я часто думаю, що багато помиляюсь, ідучи по життю. Наприклад, колись я не вміла розпізнавати серед людей підлих та щирих, друзів та ворогів, через що зазнавала болю.

Я сподіваюсь, що моя душа не зачерствіє, що мої вчинки лишаться добрими, а помисли чистими.

Я прагну, щоб колись, в один прекрасний день, мій корабель причалив до правильного берега.






Чи є душа платою за молодість.
Твір на тему: “Моральні цінності людини”