Трагізм добутків А. П. Чехова

1. Легко пізнавані образи в добутках А. П. Чехова. 2. Увага до людських пороків. 3. Духовна деградація головного героя оповідання “Ионич”. А. П. Чехов у своїх добутках звертає особливу увагу на людські недоліки. У творчості Чехова немає нічого випадкового. Будь-які деталі в добутку несуть більше значеннєве навантаження Письменник показує реальне життя.

І шкодує, що люди не намагаються стати хоч небагато краще. У чеховських добутках ми практично не зустрічаємо бездоганних героїв. І від цього стає смутно. Нерідко ситуації, зображені в добутках

письменника, здаються нам самим надзвичайно безглуздими. Але саме це абсурдність необхідна для того, щоб пороки були впізнані Чехов не щадить своїх героїв, він відвертий із читачем.

Разом з тим письменника не можна дорікнути в тім, що він не любить людей. Ні, все обстоит не так. Чехів любить людей, ставиться до них з повагою, але не може простити їм деякі якості. Чехів не прощає егоїзму, вульгарності, себелюбності.

І в його добутках ми бачимо типові характери, які, на жаль, занадто часто зустрічаються вжизни. Вираження “людин у футлярі” завдяки оповіданню Чехова стало загальним. Трагізм ситуації в тім, що горезвісних

“людей у футлярі” набагато більше, ніж хотілося б. Це закінчені конформісти, які не вміють бути щасливими й намагаються зробити нещасними інших.

Образ “людини у футлярі” пізнаваний. Чеховське оповідання актуальне навіть зараз, незважаючи на те що з моменту його створення пройшли дуже багато часу. Адже девіз: “Як би чого не вийшло”, – на жаль, зустрічається в житті дуже часто.

Догідливість і підлесливість чиновника Червякова з оповідання “Смерть чиновника” привели його кгибели. Ця людина не має гордості й достоїнства. Він готовий принижуватися нескінченно перед тим, хто вище його по соціальному стані.

Цей образ типовий і цілком пізнаваний. “Хробакових” у реальному житті більш, ніж досить. Погано те, що час від часу в самих різних людей вселяється такий от “Черв’яків”. Убогість, вульгарність і дріб’язковість подібних людей блискуче показав у своєму оповіданні Чехов. Він може здатися смішним.

Насправді добуток трагично. Смерть чиновника стала єдино можливим виходом зі сформованої ситуації. Адже не поважаючий себе людина, що не має власного достоїнства, не заслуговує права на життя.

Не менш важливе оповідання “Товстий і тонкий”. У цьому добутку ми маємо можливість спостерігати, як міняється поводження людини, що довідається про більше вигідне положення свого друга дитинства Нам здається безглуздим поводження героя оповідання. Однак, як це ні дивно, багато читачів здатні довідатися в чеховському персонажі себе, свій намір підлещуватися перед тими, хто богаче, значніше, розумніше.

Саме тому чеховські добутки не втрачають свою гостроту, продовжують цікавити читачів. Чехів змушує задуматися про те, кого можна назвати сильною особистістю. І зі смутком доводиться визнати, що таких людей мало. А більшість, на жаль, залежать від ситуації, подібно героєві оповідання “Хамелеон”. Він не може відстояти своєї думки, не має власного достоїнства Цієї людини немає за що поважати.

І бути схожим на нього зовсім не хочеться. Дурість, вузькість мислення героя оповідання “Агрус” змушує задуматися про катеГорею моральних цінностей. Головний герой все своє життя намагався досягти виконання свого бажання. Його можна було б похвалити за завзятість і цілеспрямованість. Але, на жаль, він заслуговує не поваги, а жалості.

Занадто вже дрібним виглядає його бажання И стає смутно, що людина, забуваючи про усім, прагнув до міщанського й вульгарного благополуччя. Егоїзм і самозакоханість героїні оповідання “Стрибуха” перешкодили розглянути, що поруч із нею перебуває неординарна, талановита й самовіддана людина – її дружин. “Стрибуха” викликає презирство. Але можна визнати, що її характер цілком пізнаваний, оскільки подібні жінки зустрічаються дуже часто.

Чехов з увагою ставиться до побутових деталей. Побут у нього переростає в катеГорею “буття”. Письменник показує залежність людини від атмосфери навколо. Міщанське середовище обов’язково вплине на людину, здатна стати причиною його деградації.

Саме це й відбулося з головним героєм оповідання “Ионич”. Його трагізм у тім, що кращі якості людини виявляються марними, губляться в атмосфері буденної вульгарності, повсякденності Яким з’являється перед нами Дмитро Старців на початку оповідання? Він повний сил, бажань, він амбіційний, енергійний. Але волею долі він попадає в маленьке провінційне містечко. Тут щодня схожий на попередній.

Всі жителі звикли до неквапливого плину часу Нудьга, смутність, убогість… Як тільки сім’я Туркиних здається уособленням розуму, освіченості. Хоча на перевірку й вони нічим не відрізняються від інших жителів містечка. Вірі Йосипівні робить приємність писати романи, які вона потім читає гостям У неї немає таланта, однак ніхто цього не визнає. Катерина Іванівна музицирует на роялі, хоче далі вчитися музиці.

І в неї немає таланта, але дівчині про це ніхто не говорить. Дмитро Ионич Старців закохується в Катерину, мріє про те, що вона буде його дружиною. Однак дівчина вважає, що такої талановитої й неабиякої особистості, як вона, ні до чого стає дружиною земського лікаря. Катерина мріє про щось зовсім незвичайному У цьому так само проявляється вузькість її мислення й навіть дурість.

Реальне життя здається дівчині нецікавої. Але що вона вибирає замість? Ілюзії, які на перевірку виявляються неміцні й нереальними, немов замки, побудовані на піску Старців не бачить Катеньку цілих чотири роки. Саме на стільки дівчина виїхала з рідного міста. І от довгоочікувана зустріч.

“Коли ввійшли в будинок і Старців побачив при вечірнім висвітленні її особа й смутні, вдячні, допитливі очі, звернені на нього, то відчув занепокоєння й подумав знову: “А добре, що я тоді не женився”. Старців поступово деградує. Уже навіть у думках не залишається в нього прагнень до чого піднесеному й шляхетному, що було властиво парубкові на початку після приїзду вгород. На жаль, але доктор виявився слабкий, він не зміг стати проти задушливої атмосфери провінційного містечка. Прагнення до наживи затьмарило для Ионича все інше.

Але матеріальні цінності не можуть зробити людини щасливим. Немудро, що життя його стає вбогої, нецікавої, одноманітної. Міняється доктор і зовні. Він став неповоротким, товстим, одишливим. Чехов підкреслює трагізм ситуації, говорить про те, що середовище впливає на людину.

Це неминуче. Але все могло зложитися б зовсім інакше, якби Ионич мав сильний характер, зміг би пручатися атмосфері вульгарності й міщанства. Але доктора влаштовує всі, він живе, не замислюючись про сенс життя. Катерина Туркина після довгої відсутності вже встигла багато чого зрозуміти. Принаймні, думка про власний талант і особливе призначення, перестала тривожити її уява Девушкатеперь думає, що Ионич набагато краще інших.

Вона говорить докторові: “Ви кращий з людей, яких я знала у своєму житті”. Але тепер для самого Старцева ці слова виглядають глузуванням. Він не харчує ніяких ілюзій щодо власної персони. Шляхетних поривів і прагнень душі вже не залишилося. Нехай професія його й уважається найблагороднішої, але Ионич виглядає надзвичайно неприємним суб’єктом Чехов констатує, що доктор байдужий до своїх пацієнтів, вище всього для нього інтерес до можливого прибутку.

Про себе Ионич говорить гранично чесно: “Ви отут запитуєте, як я поживаю. Як ми поживаємо отут? Так ніяк. Старимося, повніємо, опускаємося день так ніч – доба ладь, життя проходить тускло, без вражень, без думок… Удень нажива, а ввечері клуб, суспільство картярів, алкоголіків, хрипунів, яких я терпіти не можу.

Що гарного?”. У житті Ионича відсутні моральні цінності Він швидко стає нещасною людиною, у нього не залишилося ні емоцій, ні радості. Не торкає його й зустріч із Катериною, хоча колись він був закоханий у неї.

Життя Ионича по суті своєї перетворилася в якусь подобу рослинного існування. Адже людина не може жити без прекрасних поривів, без надій і мріянь. І в цьому трагізм оповідання. Духовна бідність Ионича очевидна Тільки перераховування купюр змушує його оживитися. Але це не може вважатися головною життєвою цінністю, це всього лише сурогат, завдяки якому доктор продовжує тішити своє самолюбство






Твір роздум на тему деградація доріана грея.
Трагізм добутків А. П. Чехова