Трагедія чесної людини в оповіданні Олеся Гончара “Кресафт”

Оповідання Олеся Гончара добре передає задушливість суспільно-політичної атмосфери на початку 60-х років. Письменник нерідко зустрічався з бездушним і жорстоким ставленням партійного начальства до людини, тому і вирішив розказати про трагедію голови колгоспу, який став жертвою власної чесності і совісності. Головний герой оповідання Кресафт Кухаренко, як і колись на фронті, понад усе цінував честь і людську гідність. Вчинок його є цілком природним і зрозумілим: він пообіцяв сплатити людям на трудодень півтора кілограми заробленого’ними

зерна і додержав свого слова. Проте за це його звинувачують у зриві плану по хлібозаготівлі. На партійному бюро, куди викликали голову колгоспу, сталося те, що мало статися: Кухаренка виключили з партії. Могло, звичайно, статися й по-іншому, якби Кресафт відмовився від свого слова й покаявся. Тоді, ймовірно, присуд виявився б не таким суворим. Та не такої вдачі був герой твору. Переживання Кресафта показують: він мучиться не тим, що втратив партійний квиток, його більше непокоїть власне сумління – чи правильно він зробив, що дотримав свого слова? Та його совість однозначно відповідає на це запитання: “як же в очі людям дивитись?”

Пригнічений,

навіть якийсь очманілий, вийшов Кресафт з чайної. Його гнітила та ж задуха, яку він відчув і в прямому, і у переносному розумінні в кабінеті першого секретаря райкому партії. Образ духоти присутній впродовж усього оповідання. “Стопудовою міддю” нависає над героєм і дзвін. Отож годі шукати якоісь полегкості для душі. Кресафт іде додому. Такий же, як і він, “кінь його недогодований”, “похнюплено тюпав і тюпав…”, колюча гущавина, акація ніби навмисно переплелися, щоб зашкодити їзді, а на землі “блищать якісь солом’яні кубла, консервні іржаві бляшанки”. Проте не жалюгідним у своєму горі постає перед читачем Кресафт, а навпаки – вивищується над кривдою і підступництвом. І після кари він, коли б усе повернулося, вчинив так само, не зрадив би своїм фронтовим Карпатам, самому собі. Тому й очі його “в небі тонули”, а воно ж було над ним “чисте й велике, як завжди”.

У чому ж трагедія Кресафта? Напевно, в тому, що не знайшов він підтримки там, де найбільш сподівався знайти, – у партії. Як виявилося, не там шукав… Кресафта не стало. Але залишились люди, заради яких він жив і які збережуть добру пам’ять про нього. Приклад Кресафта. і їх зробить кращими, чеснішими.






Твір громовик.
Трагедія чесної людини в оповіданні Олеся Гончара “Кресафт”