Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє

Твір по повісті Хемінгуея “Старий і море”. Розглянемо цю ситуацію з позиції новітньої екології. Людина повинна брати для себе стільки, скільки їй достатньо для задоволення фізичних. потреб. Сантьяго діяв за старою мораллю: беру, скільки можу підняти. Письменнику неважко було дати рибу невелику, але Хемінгуей цього не зробив, загострюючи ситуацію до краю. Можливо, він і сам не бачив, як зняти суперечності між фізичним і духовним у 50ті рр., але через геніальну інтуїцію поставив знак питання. І ми в XXІ столітті змушені розв’язати цю проблему.

Інакше людська цивілізація, вичерпавши природні ресурси, приречена на загибель.

Довідка з екології про залишки природних ресурсів. Експерти світу давно говорять, що людство майже повністю вичерпало ресурси планети. Зелених насаджень зменшилося на 20 %, а то й 50%; майже 70% запасів риби у Світовому океані або вичерпані, або близькі до цього. За останнє століття деградація грунту вразила 2/3 сільськогосподарських земель, у результаті господарювання людини питної води зменшилося на 60%. За оцінками вчених, забезпеченість світу окремими видами ресурсів складає від декількох десятків до декількох сотень років. Світового запасу

нафти людству вистачить на 44 роки, газу – на 55 років, залізної руди – на 230 років.

У Хемінгуея виразно бачимо початок нової екологічної свідомості, у цьому він обігнав сучасників на цілу епоху. Отже, мова йде про виживання людства. І вирішувати глобальні екологічні проблеми молодому поколінню – Маноліно. контрастує із морем, описаним Хємінгуеєм. Там упродовж 85 днів море лагідне і спокійне. У Айвазовського воно бурхливе, пожираюче людське життя.

Сантьяго безстрашний, витривалий, здатний іти на ризик. А ці якості, очевидно, виховало в ньому море. І з такої круговерті, коли надія ледве жевріє у тому кораблі, який з’явився на обрії, і у тій світлій доріжці, якою пробивається сонце, Сантьяго б вийшов переможцем. Бо він – борець і не звик відступати. Отже, море – це стихія, і завдання людини – вийти із двобою з честю.

Конкуренція в буржуазному суспільстві штовхає людину на індивідуалізм, робить її самотньою, беззахисною. Українці ж за своєю ментальністю, як і більшість слов’ян, колективісти. Але з часом все змінюється і у наше життя міцно входять капіталістичні взаємини.






Злочин і кара назва роману.
Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє