Тартюф, або ошуканець характеристика образа Тартюфа

Тартюф – лицемір, втершийся в довіру Оргона, що привласнює собі його будинок і стан, але викритий і арештований по королівському указі. Його ім’я, мабуть, узято Мольером з арсеналу італійської комедії масок, де з’являвся персонаж Тартуфо (згадування про нього вперше зафіксоване у Франції в 1609 р.). Виявляється й асоціація зі старофранцузским truffe – обман, плутня. У підзаголовку й у списку діючих осіб цьому персонажу дається гранично коротка, але дуже ємна характеристика: “l’іmposteur” (брехун, ошуканець, самозванець), “faux devot”

(святенник, ханжа). Т. – страшний лицемір Він прикривається релігією, зображує із себе святого, ні в що не вірячи, і таємно обробляє свої темні делишки. О. С. Пушкін писав про Т. : “У Мольералицемер волочиться за дружиною свого благодійника, лицемірячи; приймає маєток під збереження, лицемірячи; запитує склянка води, лицемірячи” (” Table-Talk”).

Лицемірство для Т. не просто домінуюча риса характеру, воно і є сам характер. У классицистов характер – це відмітна властивість, генеральна якість, специфіка того або іншого людського типу. Характер може бути гранично, неправдоподібно загострений, тому що таке заострение

його не спотворює, а, навпроти, виділяє. Цим характер відрізняється від вдач – характерних рис, кожну з яких не можна загострювати до протиставлення іншим, щоб не спотворити картини у всій картині вдач Характер Т. по ходу добутку не міняється.

Але він розкривається поступово. Композиція комедії дуже своєрідна й несподівана: головний герой Т. з’являється тільки в ІІІ дії. Мольер у передмові до комедії так це обгрунтовує: “…

Я працював над нею з усією обачністю, якої вимагала лоскотливість предмета, і… все моє мистецтво й всі мої старання я приклав до того, щоб відрізнити образ Лицеміра від образа істинно віруючого. Тому я цілих два акти вжив на те, щоб підготувати поява мого негідника”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Тартюф, або ошуканець характеристика образа Тартюфа