Сюжетно-композиційна своєрідність, ідеї, образи повести Трунар Пушкіна А. С

Повість “Трунар” є третьою в циклі “Повістей Белкина”. Вона була написана в Болдіні в 1830 році. Спробуємо розглянути сюжет і композицію повести. Все оповідання чітко ділиться на три частини: реальність, сон і знову повернення в реальний мир. Це так звана кільцева композиція. Дія починається в жовтому будиночку на Никитской, там же воно й закінчується.

Причому, частини повести різні по своєму обсязі: перша частина (переїзд трунаря, відвідування їм сусіда) становить більше половини всього добутку. Ледве менший обсяг займає опис подій

сну Адріана И третя частина (пробудження трунаря) є в повісті самої маленької, займаючи приблизно 1/12 частину всього тексту. Характерно, що границі переходу з яви в сон і назад у тексті словесно не позначені. Лише зауваження Ксенії, робітниці трунаря, про міцний, боргом сні Адріана вводить читача в курс справи: всі події, що происшли, виявляються не чим іншим, як кошмарним сном.

Повість починається з опису новосілля героя. Опис переїзду трунаря в новий будинок і оповідання про характер Адріана, про його ремесло являють собою експозицію. Тут у Пушкіна, по зауваженню Н. Петруниной, відбувається сполучення протилежних понять:

новосілля, життя, з її турботами й суєтою, і “похоронні мерзни”, смерть, отрешениеот життєвих турбот. “Останні пожитки трунаря Адріана Прохорова були звалені на похоронні мерзни, і худа пара в четвертий раз потяглася з Басманной на Никитскую, куди трунар переселявся всім своїм будинком”.

І відразу ж автор задає мотив непередбачуваності героя, певної духовної складності його, необхідної для реалістичного стилю. Про складність світовідчування Адріана говорить уже відсутність радості після одержання бажаного. “Наближаючись до жовтого будиночка, що так давно соблазняли його уява й нарешті купленому їм за чималу суму, старий трунар почував з подивом, що серце його не радувалося”.

Адріан як би прислухається до своїх почуттів і не може зрозуміти самого себе. Мотиви цього смутку можуть бути різні Але Пушкін мимохідь зауважує; “… він зітхнув про старий лачужке, де протягом осьмнадцати років усе було заведено самим строгим порядком…”. Виявляється, ностальгічні почуття зовсім не далекі Адріанові, у серце його живуть прихильності, про існування яких читач міг би догадатися із працею. Однак здається, спогад про колишнє житло – це лише поверхнева причина похмурості героя.

Це те, що найбільше ясно й чітко бачить його свідомість, що не звикло ксамоанализу. Основна ж причина “незрозумілих” почуттів Адріана – в іншому. Корінь її глибоко йдуть у колишнє життя трунаря, у його професійну етику, у його людську чесність.

Відвідування трунаря сусідом, шевцем Готлибом Шульцем, що пішов потім запрошення на свято являють собою зав’язку сюжетної дії. Характерно, що вже тут виникає ледь уловимий мотив майбутньої сварки “Мій товар не те, що ваш; живий без чобіт обійдеться, а мертвий без труни не живе”, – зауважує швець. Таким чином, уже тут сусід Прохорова намагається відокремити ремесло трунаря від інших ремесел. Далі напруженість дії зростає.

На святковому обіді в тісній квартирці шевця професія Адріана викликає загальний сміх: ремісники, провозглашавшиетости за здоров’я своїх клієнтів, пропонують трунареві випити за здоров’я своїх мерців. Адріан почуває себе скривдженим: “…чим ремесло моє нечестнее інших?

Хіба трунар брат катові? чому сміються басурмане? хіба трунар гаер святочний?

” І скривджений, сердитий, Прохоров вирішує не запрошувати сусідів до себе на новосілля, а скликати туди “мерців православних”. Далі треба сон трунаря, що умовно підрозділяється на дві частини. Перша частина сну Адріана містить у собі турбота героя на похоронах купчихи Трюхиной. “Цілий день роз’їжджав з Разгулян до Никитским воріт і назад…” і тільки “до вечора все злагодив”.

И вже в цій частині є натяк на схильність Адріана до шахрайства: у відповідь на довірливість спадкоємця трунар “побожився, що зайвого не візьме; значним поглядом обмінявся із прикажчиком і поїхав клопотати”. Друга частина сну – відвідування Прохорова мерцями, які з радістю приходять на його новосілля. Але один з них раптом натякає на нечесність трунаря, на його професійну несумлінність: “Ти не довідався мене, Прохоров, – сказав кістяк. – чи Пам’ятаєш відставного сержанта гвардії Петра Петровича Курилкина, того самого, котрий ти продав першу свою труну – і ще сосновий за дубовий?

” Обійми сержанта Курилкина, лайка й погрози мерців – кульмінація сну трунаря, що є одночасно й кульмінацією всієї повісті. Таким чином, тут же ми бачимо пояснення “незрозумілих” почуттів Адріана, пов’язаних з новосіллям. А на які гроші придбаний їм той самий жовтий будиночок?

Імовірно, не раз доводилося йому махлювати, “обманювати” мертвих, які не можуть “постояти за себе”. Адріана гнітить незрозуміле відчуття, але це не що інше, як пробудження його совісті. Відомо, що сон виражає таємні страхи людини.

Пушкінський трунар боїться не просто “мерців” як таких (цей острах нормальний для живої людини), він боїться зустрічі з людьми, яких він обманював Ця сцена, як і деякі попередні моменти оповідання (опис похмурої вдачі трунаря, його прихильності до старої, старої лачужке), свідчить про складність внутрішнього миру героя. У сні Прохорова, по замечаниюс. М. Бочарова, як би пробуджується “його відтиснута совість”. Однак дослідник уважає, що зміни в моральному вигляді трунаря малоймовірна: “самосвідомість” пушкінського трунаря в розв’язці “даром проходить”.

Але не будемо виключати таку можливість. Розв’язка повести – щасливе пробудження Прохорова, його розмова з робітницею. Характерно, що після кошмарного сну герой звільнився від його почуттів, що гнітили, від образи й більше не тримає зла на своїх сусідів И, здається, ми можемо навіть припустити можливість деяких змін у моральному вигляді героя, у його професійній діяльності. Таким чином, композиція є кільцевою: герой начебто йде по кхтось колу свого життя, але вертається у вихідну точку вже іншим, що змінилася людиною. У підтексті повести вгадується думка про відповідальність людини за свої вчинки, про воздаянии за доконане зло






Чому саме біблія є найвідомішою книгою.
Сюжетно-композиційна своєрідність, ідеї, образи повести Трунар Пушкіна А. С