Своєрідність поетичного бачення Пастернака

Щаслива доля судилася Б. Пастернаку. Дружна сім’я професійної піаністки та оригінального талановитого художника з самого дитинства плекала майбутнього поета ніжними мелодійними звуками, багатством барв і кольорів.

У домі художника Л. Пастернака збиралася російська богема, яка також впливала на вразливу душу поета. Навчання його було продуманим, цілеспрямованим: заняття музикою, композицією, заняття філологією, філософією.

Що ж вибрати з цього, тим більше, що тобі все подобається. Особливу роль у долі юнака зіграв австрійський поет Р. М. Рільке, який бував у домі Пастернаків. Захоплення його поезією спрямувало подальший шлях Б. Пастернака. Формування його йшло і під впливом В. Маяковського; шукав себе в літературних групах «Лірика», «Центрифуга», але талант, вимогливість і велика працездатність спрямували поета на свій оригінальний шлях. Б. Пастернак захоплювався і прозою, і поезією, і перекладами…

Все це не розпорошувало його талант, а доповнювало, збагачувало. Його ставлення до природи, думки про всесвіт і про людину як часточку цього всесвіту було основою стилю

його поезій. Прекрасна Грунтовна освіта та багата уява поета змушують читача звикати, зживатися з поезією Б. Пастернака. «Быть знаменитым некрасиво!» – і зразу з’являється запитання: чому? Поет нам допомагає знайти відповідь: «Позорно, ничего не знача, быть притчей на устах у всех». Його розуміння – бути знаменитим – це «так жить, чтобы в конце концов привлечь к себе любовь пространства, услышать будущего зов». …

Вдивляюся в портрет поета, в його очі. Здається, що цілий світ горить у тих очах, і та свічка з моєї улюбленої поезії Б. Пастернака також відбивається в болючому погляді поета, висвічує рани його душі: Мело, мело по всей земле, Во все пределы. Свеча горела на столе, Свеча горела… Це поезія справжнього художника, бо в нашій уяві вимальовуються картини долі людської, її самотності, її зіткнень.

Багата метафоричність поезій Б. Пастернака оригінальна тим, що переносне значення в образі ніби міняється місцями з прямим, стає над ним. Так, у поезії «Гефсиманський сад» спочатку уявляємо біблійний сюжет про Ісуса Христа, згадуємо молитву пророка на Оливній горі, а потім якось забуваємо про те, думаємо про Гефсиманію, де кожен доп’є свою чашу страждань до кінця. І тільки Богові під силу пронести повз мене чашу або… Як вдалося поетові перенести мене на дві тисячі літ назад і блискавично повернути назад?! Дійсність бачиться поетові завжди в динаміці, в постійній мінливості та активності: Действительность, как выспавшийся зверь, Потягиваясь, поднялась спросонок.

Це також уміння одночасно бачити різні світи, співставляти їх, аналізувати, робити висновки. Я тепер розумію, чому така горда, вимоглива Марина Цвєтаєва не просто була закохана в цього Поета, вона цінувала його талант, його високу духовність, порядність; вона чекала завжди оцінки своїх творів саме від людини з таким своєрідним поетичним баченням.






Люди з яких я беру приклад.
Своєрідність поетичного бачення Пастернака