Сваволя чиновників у банках Гребінки

Літературну славу Гребінці принесли байки. У процесі становлення нової української літератури, коли ще тільки визначалися шляхи и розвитку і точилася боротьба за розширення її тематичних обріїв, значну роль відіграла байка – витвір поетичної фантазії народу. В Україні вже була певна байкарська традиція. Байка широко побутувала в XVІІ-XVIIІ століттях. Здобутки цього жанру підсумував Григорій Сковорода в «Байках Харківських».

До байок зверталися Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський. У своїй творчості Гребінка-байкар

наслідував кращі літературні й фольклорні традиції, використовував досвід попередників. Своїм корінням байки Гребінки сягають у народну творчість, у якій знайшли вираження одвічні думи, прагнення та сподівання трудового люду. Саме тому в них поставали соціальні суперечності тогочасної дійсності, а національний колорит робив їх зрозумілими для народного читача.

Майже в усіх байках письменника хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Запозичивши з фольклору та у своїх попередників образи персонажів-тварин, наділяючи їх рисами,

взятими з народних казок (лисиця – хитра, вовк – кровожерний), байкар відтворив погляди народу на суспільні явища.

У байці «Ведмежий суд», викриваючи судові порядки, продажність суду і суддів, байкар показує, як спритні хижаки розтерзують беззахисного трудівника, уособленого в образі Вола. Лисичка вчиняє позов проти Вола, звинувачує його в тому, що «нив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль». Облудний донос давав можливість судді Ведмедю та Вовкам-підсудкам «по- своєму судить»:

Понеже Віл признався попелястий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать і м’ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать.

Зовні законність начебто дотримано: і суддя є, й підсудки, і слідство велося «трохи не цілі сутки», і вирок написано за всіма вимогами, але з байки добре видно, що перемагає не істина й справедливість, а вигода сильніших, власть імущих, які вершать суд «по-своєму». У цій чудовій своєю дотепністю і виразністю байці постає яскрава картина судового свавілля – від повної безправності невинного підсудного і до типового факту, що донощику Лисиці, яка спровокувала «справу», теж перепадає дещиця з панського столу – ратиці.

Критика суду й судових чиновників має місце і в інших байках Гребінки – «Мірошник», «Зозуля та Снігур» тощо. У байці «Рибалка» він досить красномовно говорить про прямий зв’язок несправедливості панів, судової сваволі і грабіжництва чиновників, що становлять окремі ланки одного ланцюга.

Євген Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літературної мови та літератури.






Імпресіоністична поетика.
Сваволя чиновників у банках Гребінки