Стильові особливості новелістики Ірвіна Шоу

Американська література в XX столітті увійшла в ряд найбагатших і найбільш популярних літератур світу. Це було зумовлено змінами, які відбувалися в країні. Сполучені Штати вступили в XX століття зовсім іншою країною, ніж та рідкозаселена і відокремлена від культурного розвитку Європи країна, якою вони були на початку XІX століття. В XX столітті маси емігрантів потягнулися до Сполучених Штатів. Розвиток науки і промисловості вніс великі зміни у спосіб життя і мислення. Дві світові війни, велика депресія, розвиток техніки і зростаюча урбанізація

вплинули не тільки на тематику творів, але і на їх форму. В американській літературі XX століття все менше і рідше робиться акцент на почутті обов’язку, що було типовим для літератури XІX століття. Розчарування, цинізм, зневіра, відчуження можна вважати найбільш типовими для американської новели XX століття темами. Такі письменники, як Скотт Фіцджеральд, Шервуд Андерсон, Ернест Хемінгуей, Катрін Ен Портер, ввели в американську літературу ці нові для неї теми і нову техніку написання творів. Значення сюжету в короткому оповіданні зменшилося, а інтерес до внутрішнього світу індивіда зріс. Це породжує нові жанрові структури
і нові прийоми в американській новелістиці. Саме в цьому напрямку розвивається новелістична творчість сучасного американського письменника Ірвіна Шоу.

Ірвін Шоу – один з найвідоміших сучасних американських письменників – користується на Україні великою популярністю, хоча творчість його, на жаль, залишається малодослідженою. Для дослідника цікавим є і світосприйняття, і стиль Ірвіна Шоу. Його світобачення формувалося в роки найважчої в історії Сполучених Штатів економічної кризи, під час якої загострилися усі соціальні проблеми, змалювання яких присутнє практично У Всіх творах автора. Але письменник ніколи не оголює і не виводить їх на перший план. Він майстерно вплітає соціальну проблематику в канву, на перший погляд, камерної оповіді, в підтекст, у мотивацію вчинків героїв.

Широко відомий у світі своїми блискучими романами “Молоді леви”, “Багатий і бідний”, “Вечір у Візантії”, Ірвін Шоу все частіше привертає увагу американських дослідників як автор малої прози. Його збірки новел “Ставка на мертвого жокея”, “Любов на темній вулиці” розійшлися великими тиражами, їх популярність і в Сполучених Штатах, і за кордоном забезпечується актуальністю поставлених в них морально-етичних проблем і відшліфованою досконалістю засобів розкриття цих проблем.

І. Шоу цікавлять переломні моменти в житті героїв, моменти, в які їм відкривається істина або про їх близьких, або про самих себе, або про справжній стан речей в світі, в якому вони живуть. Розчарування – домінуючий тон у новелах І. Шоу. Мотив даремно витраченого життя звучить у новелі “Сонячні береги ріки Лети”. Герой новели Хью Форстер обдарований блискучою пам’яттю. Він має стабільний і поважний стан в суспільстві, але починає втрачати пам’ять. Ця екстраординарна ситуація примушує його гостро відчути свою самотність, відчуженість і від дружини, і від дочки і зятя, які згадують про нього здебільшого, коли в них виникають проблеми, особливо матеріальні. За допомогою повторів, ретроспекцій, нагромадження точних дат автор створює в читача відчуття, що герой з радістю забуває своє, на перший погляд, успішне, а по суті, безталанне життя, в якому в нього немає ні одної по-справжньому близької людини. Саме цей його психологічний стан, його відчуття дискомфорту і на роботі, і в сім’ї провокує і підсилює розвиток амнезії. Цей мотив поступово набуває символічного звучання.

Мотив втрати чогось дорогого закладено вже в саму назву оповідання “Тоді нас було троє”. У ньому автор передає гіркоту першого великого розчарування молодого хлопця і в дружбі, і в коханні. Менні, його друг Берт і Марта, яка подорожує з ними, на умовах чисто дружніх стосунків, але в яку Менні вже встиг закохатися, почуваються щасливими і близькими, доки не виникає екстремальна ситуація, яка миттєво розколює цей маленький людський осередок, розкривши те, що ховалося в глибині кожного з них. Менні просто не може, як Берт і Марта, стояти і спокійно спостерігати, як тонуть двоє французів. Він кидається на допомогу абсолютно незнайомим людям, прекрасно розуміючи, що і відстань надто велика, і вода надто прохолодна. А Берт і Марта можуть так само спокійно спостерігати і тоді, коли починає тонути він. На щастя, з’являється баркас і рятує Менні життя, але ніщо вже не може врятувати його юнацької віри в людей. Цей момент глибокого розчарування і втрати ілюзій автор показує як перехід до зрілості, тому зрада Бертом і Мартою їх домовленості того ж вечора вже не вражає Менні.

Глибоке відчуження між близькими людьми стає провідною темою в оповіданнях “У французькому стилі”, “Задумлива, чарівно жвава”. Егоїзм руйнує відносини молодих пар в обох оповіданнях. В оповіданні “У французькому стилі” напруженість ситуації передається через контраст в побудові діалогу між Уолтером і Крістін. Ретроспективні спогади Уолтера, врізаючись в діалог, створюють його підтекст. Уривчасті репліки різко змінюються монологом Крістін, в якому розкривається дійсний характер їх відносин. Цей монолог побудовано на паралельних конструкціях. У ньому домінує “я”, а ключове слово – “стомилася”. Невеличкий монолог звучить як виплеск емоцій. Це емоційна кульмінація оповідання. І. Шоу цікавлять не події, а психологічний стан героя. Розвиток подій для нього другорядний по відношенню до розвитку почуттів і зміни психологічних станів, тому в його оповіданнях, як і в оповіданнях Ф. С. Фіцджеральда, часто бувають дві кульмінації: кульмінаційний момент у розвитку подій і кульмінаційний момент у розвитку почуттів, наростанні емоцій.

У своїх новелах І. Шоу часто звертається до проблеми зубожіння духу під впливом практицизму і стандартів поведінки, нав’язаних суспільством, під впливом стереотипу розуміння щастя. Герой оповідання “Круг світла” респектабельний містер Бауман, який має і привабливу спортивну зовнішність, і красуню дружину, і чемних дітей, і власність, і гроші, і хорошу роботу, не тільки нещасливий, але поводиться дивно, підглядаючи у вікна людей, тому що він хоче побачити хоча б одну пару, яка б не прикидалася щасливою, а була б насправді щасливою. “Я спостерігаю за щасливими людьми, – пояснює він свою поведінку, – …вони ходять, демонструючи світу свої посмішки, …вони всі роблять вигляд, що вони знають, що роблять, чого хочуть і куди йдуть…” . Виявляється, життя всіх щасливих забезпечених людей з передмістя пусте і нудне. Вони чужі один одному. Та і з самого містера Баумана ніби спадає маска “його обличчя несподівано стає блідим, стомленим і якимось відчуженим…” . Його дружина настільки віддалилася від нього, що йому здається, що вона навіть його ім’я забуває. “А мої діти? – каже він – “Це ж окрема держава, яка тільки і чекає свого часу, щоб оголосити війну. Невеличкий сюрприз – кинути бомбочку і покінчити з таточком” .

У ряді новел І. Шоу зустрічається герой, який своїм світосприйняттям і стилем поведінки нагадує героїв Хемінгуея. Таким є, наприклад, герой оповідання “Ставка на мертвого жокея” Лойд Барбер. Його стримана мужність, незалежність і тверезий погляд на життя, який межує з цинізмом, прихований страх зазнати поразки визначають його вчинки і фактично на поразку його і прирікають. Героя зображено самотнім у чужій країні з гірким досвідом розчарувань минулого за плечима. Оповідання пов’язано з традицією зображення експатріантів в американській новелістиці. (Г. Джеймс “Дезі Міллер”, С. Фіцджеральд “Знову Вавілон” та ін.). Як і герої цих оповідань, Лойд Барбер прикриває свою чутливість маскою байдужості. Як і вони, він зазнає в Європі поразки. Останнє речення оповідання “Цей континент не для мене” – ключова фраза. Використання таких ключових фраз є типовою рисою стилю І. Шоу. Інколиключова фраза або частина її виноситься у назву, як, наприклад, в оповіданні “Гола скеля”, яке вважається одним з найкращих оповідань І. Шоу. Воно є програмним в американських школах, введене у шкільні підручники і антології. Його жанрова різновидність визначається американською критикою як “slіce-oflіfe story”, тобто оповідання, яке описує уривок з життя. Цей жанровий різновид був започаткований в американській літературі Шервудом Андерсоном. Зовнішня структура сюжету цього оповідання дуже проста. У центрі її – одна подія, на перший погляд, незначна, з якої і починається оповідання. У таксі, в якому містер Фіцсіммонс і його дружина поспішають на званий обід, врізається “Форд-седан”. Ніхто не постраждав. Ушкодження незначне – крило таксі. Винен водій Форда, але, коли водій таксі просить його водійські права, щоб пізніше залагодити справу з ремонтом, водій Форда б’є його в обличчя. Таксист кличе поліцію, тепер вже не погоджується взяти гроші і відступитися. Він каже, що справа не в грошах, а в його людській гідності і принципі. Він прагне примусити працювати систему, яка може і повинна захистити його людську гідність. Дія переноситься у поліцейський відділок. Це зовнішній конфлікт.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Стильові особливості новелістики Ірвіна Шоу