Шматок хліба

Шматок хліба
Найбільший прояв геніальності
– в засіяній ниві.
/ О. Довженко /
Я дуже люблю поезію. Одного разу, гортаючи збірку Ольги Бергольц, я прочитала вражаючу розповідь, після якої я вже не можу байдуже ставитися до хліба. Під час Великої Вітчизняної війни шофер віз хліб до блокадного Ленінграда. Раптом машина зламалася, а шофер не міг її відремонтувати, бо його руки задубіли від сильного морозу. Тоді він вмочив їх у бензин і підпалив од мотора. Палаючими руками відремонтував машину і вчасно привіз хліб людям.
У моїй уяві

ще довго стояла ця картина, і тоді я зрозуміла, чому слова “жито” і “життя” зі спільним коренем… Я дивлюсь на шматок хліба на столі – і бачу маленьке зернятко в колосі, сповите, мов дитинка, після народження. Я бачу золоті хвилі на ланах моєї України, які відбилися на її державному прапорі. Я бачу, як палаючим золотим водоспадом урочисто переливається стигле зерно з комбайна у вантажну машину. Я бачу, як матуся приносить додому у руках круглу хлібину і, загортаючи у рушник, кладе її на стіл. Тепер врешті я її зрозуміла: чому саме – в руках і чому – нікуди, крім на стіл… Споконвічна народна мудрість:
хліб – усьому голова!
М. Стельмах писав: “На колосі, на звичайному і незвичайно дивовижному – сивому колосі жита і золотому пшениці – з віку у вік трималася людська доля!” Все життя, день у день, у будь-яких обстави нах поруч з людиною був хліб. Народжувалась дитина, і йшли на хрестини – неодмінно клали у колиску на здоров’я і достаток срібний карбованець і хлібину. Виростала ця дитина і йшла на навчання – батько ніс горщик каші і хлібину: на розум, силу і здоров’я. Хлібом-сіллю зустрічають на весіллі молодих. А скільки “хлібних” правил зберегла народна пам’ять, успадкувавши їх від наших прадідів! Коли заходить сонце, бажано не починати нової хлібини. Через кусень, який лежить на дорозі, ніколи не переступають – його піднімають і кладуть на видноті. Крихти зі столу ніколи не змахують на сміття, а несуть птахам. Хлібом клялись у найважливіших і найвідповідальніших випадках, бо зрадити його – неможливо: інакше заподієш собі велике лихо.
А скільки прекрасних рядків склав наш народ про хліб! Починаючи від перлин усної народної творчості й закінчуючи неперевершеними творами класиків сучасності, – скрізь хлібові з великою повагою було відведено найпочесніше місце. Тому що хліб завжди символізував міцну родину, добробут, гостинність, взагалі – життя. Здавна йому надавали круглої форми, ототожнюючи його з сонцем. (Тепер я розумію, чому мама купує переважно паляниці – бо вони круглі. І ще вона уважно стежить, щоб хліб в домі не закінчувався – інакше в сім’ї трапиться щось неприємне).
Я торкаюсь шматочка хліба, і в моїй душі наче щось спалахує, в серце вдарило ніжним поштовхом. І я ніби почула: “Я дам тобі силу, я зміцню твоє здоров’я і життя, я буду з тобою у радості й горі. Ти тільки бережи мене! Це ж зовсім неважко…”
Хай же завжди буде хліб на столі та в серці мого народу – і в горі, і в радості! Щоб були мої співвітчизники щасливими, здоровими і сильними, і щоб хлібними полями і непохитною міцністю славилася моя Україна!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Шматок хліба