Шляхи вивчення художніх творів на уроках

Найбільша слава козакам лунала за часів гетьманування Петра Сагайдачного, мудрого політика, сміливого воїна, про нього розповідає Андрій Чайковський у книзі “Сагайдачний”. Про гетьмана Богдана Хмельницького ми дізнаємося з роману Натана Рибака “Переяславська Рада”, образ прославленого кошового отамана Івана Сірка постає перед читачами з книги Д. Яворницького “Іван Сірко” та роману Ю. Мушкетика “Яса”, історична повість Г. Колісника “Тризна” присвячена гетьману Івану Полуботку.
Показати специфічну особливість літератури як поетичної пам’яті народу є одним із завдань позакласного уроку літератури. Художня література про історію, побут, традиції Запорозької Січі ознайомлює школярів з духовними здобутками; сприяє перетворенню духовних цінностей, закладених в історичних творах, в індивідуальний досвід учня; збагачує читацький досвід школярів, виробляє критерії аналізу творів мистецтва; виховує в учнях повагу до культурної спадщини інших народів; формує вміння сприймати українську культуру в контексті світового розвитку.

Є кілька шляхів

вивчення художніх творів на уроках і в позаурочний час: системний підхід до використання творів позакласного читання на уроках різного типу і різних етапів вивчення теми (традиційні п’ятихвилинки, коротенькі огляди новинок пітератури, індивідуальні і групові завдання на літературному матеріалі поза програмою); організація самостійної дослідницької роботи учнів основної ланки з цієї рубрики передбачає вихід на позакласне читання і можливим, але не обов’язковим включенням результатів цієї роботи до основних уроків за шкільною програмою.

Звертання до художніх творів з позакласного читання на початковому етапі уроку передбачає ілюстрації до розповіді про письменника, обмін враженнями про прочитане, огляд нових книг, які з’явилися у продажу тощо.

Так, на вступному уроці за повістю М, Гоголя “Тарас Бульба” в 7у класі ведемо мову про події і людей, які постають перед читачами на тлі яскравих і живих картин української природи, побуту, звичаїв.

Під час аналізу картин української природи ефективним буде звернення до оповідання “За сестрою” Андрія Чайковського, де автор описує українські степові простори: “Що це, степ, про який у піснях співають? …Ніде краю не видно. Обрій неба, наче вижолоблена півкуля, кругом вас далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лише мурашники видно. А поїдете десять миль в якийнебудь бік – те саме й те саме… Ні краю, ні берега.
Це степ, український степ, зі своїми високими могилами. Це одинокі дороговкази для людей, що туди заблукають. Деякі могили й називаються своїми іменнями; а про деякі ніхто не знає ні імені їх, ні звідкіля вони взялись”. Далі переходимо до аналізу опису степу у повісті “Тарас Бульба”. Передовсім ми відмічаємо мелодійний і глибоко поетичний стиль Миколи Гоголя, а також образ степу, безперечно, важливий для усвідомлення головно? думки повісті та характерів її героїв. На вільних степових просторах живуть горді, мужні, з широкою душею люди. Безмежними просторами розкинувся вільний прекрасний степ, по якому скачуть в Запорозьку Січ Тарас і його сини. Прочитавши описи степового пейзажу обох творів, пропонуємо учням висловити свою думку щодо чарівної краси української природи.

Отже, учні основної ланки загальноосвітньої школи відповідно до свого віку схильні до роздумів над проблемою на різних рівнях: на рівні емоцій, зрозумілих їм; на рівні загальних уявлень про індивідуальність людини, якщо вона пов’язана з проблемою; на інтуїтивному і логічному рівнях – що буває рідко; також зрідка – включення будьяких асоціацій і уявлень під час роздумів на поставлене запитання з приводу прочитаного художнього твору. Спільним для цього віку є ступінь довіри до світу художньої дійсності.
Художні твори про Україну та її історію викликають інтерес у юних читачів. Насамперед їх вабить захоплюючий сюжет, який воскрешає події давноминулих часів. Дитяча література звертається до розуму й почуттів читачів, будить їхню уяву, дозволяє відчути самобутність духовного світу героїв, що жили в ті чи інші часи.
Запорозька Січ -‘ славна сторінка історії України, це витоки нашої державності, вольниці та надії. Гетьманщина – назва, якою визначають Українську козацьку державу другої половини 17-18 ст. та її територію. Офіційно назва держави звучала так: Військо Запорозьке.

Венеційський посол Альберто Віміна залишив такі свідчення про козаків: “З вигляду і за манерами козаки видаються простими, але вони не дурні й не позбавлені жвавості розуму. Про це можна судити з їхньої бесіди та способу врядування. Бо обмірковування політичних справ є ареною, де пізнаєш людей, які вони на громадських зборах, але в самому врядуванні виявляється і їхня грубість.

З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман. У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному доброту. Якщо визнають думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються від власного погляду і пристають до правильнішого.
Тому я сказав би, що цю республіку можна уподібнити до Спартанської…, проте вони (козаки) можуть змагатися зі спартанцями щодо суворості свого виховання.

Так, обговорюючи устрій Запорозької Січі, героїзм запорожців, можна використати літературний матеріал з розділу “Пісні літературного походження” книги “Герої України в казках та легендах” (редакторукладач О. А. Волосевич) й ознайомити учнів з козацькою піснею К. Трильовського “Гей, там на горі Січ іде!”:

Гей, там на горі Січ ще!
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, попереду кошовий,
Гей, як той орел, степовий,
Гей, як той орел, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, а позаду осавул,
Гей, твердий хлопець, як той мур,
Гей, твердий хлопець, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, а по боках четарі,
Гей, то сторожі вогневі,
Гей, то сторожі, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед нас,
Гей, веди батьку, наше славне товариство,

Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, молодхлопче, позір май!
Гей, та до Січі приставай,
Гей, та до Січі, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, наша Січе дорога,
Гей, як та мати, всім одна,
Гей, як та мати, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, повій, вітре, з наших гір,
Гей, на прапор наш, на топір,
Гей, на прапор, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, повій, вітре, із степів,
Гей, дай нам славу козаків,
Гей, дай нам славу, наше славне товариство.
Гей, марширує: раз, два, три!
Гей, дай нам силу, відвагу,
Гей, Україні на славу,
Гей, Україні на славу, наше славне товариство,
Гей, марширує: раз, два, три!

У козацькій пісні перед нами розгортаються картини воєнного побуту запорожців. Запорозька Січ – це великий військовий табір, до якого з усієї України з’їжджалися захисники рідної землі. Найважливішим у зображенні Січі є її значення в історії українського народу. То були суворі часи і суворі звичаї. Нещадно терзали Україну вороги: татари і турки зі сходу та півдня, з заходу польські поміщики і воєводи. Немов вихор вривалися вони уміста, села, курені; спалювали, вбивали, грабували, забирали у полон: “Сумними піснями виспівувала Україна своє горе; деякі з тих пісень дожили й до наших часів, та тільки тепер люди не дуже розуміють, яке горе виливали в піснях їхні предки.

Зажурилась Україна, що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти.
Гей, маленьких витоптала, великих забрала,
Назад руки постягала, під хана погнала.

Далекодалеко, скільки оком глянути, прослався степ. Сонце пече нещадно, на небі ні хмариночки. Степом суне орда, вертається з України в Крим” (“Герої України у казках та легендах”).

Завдання підсумкового етапу уроку вимагають від учителів пошуків оригінальних підходів до виучуваної теми. На цьому етапі можлива і вікторина, і літературна композиція, і зіставлення різних версій літературного твору, і обговорення останніх публікацій, які стосуються письменника та його творчості. Опертя на самостійно прочитані художні твори є важливим і під час засвоєння теоретиколітературних понять, зокрема поняття “повість”.

До позакласного уроку, на якому обговорюватимуться художні твори про славні сторінки козацької доби, обираємо епіграф з поезії Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнє посланіє”:
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова, Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?

Зробимо невеличкий огляд дитячої художньої літератури, яку ми пропонуємо використати підчас проведення основних і позакласних уроків з теми “Україна та її історія в художніх творах”. Усі згадані художні твори ми можемо рекомендувати прочитати влітку самостійно і використати їх фрагменти на уроці позакласного читання після вивчення повісті “Тарас Бульба” М. Гоголя та оповідання Р. М. Рільке “Пісня про правду”.
Відомий український белетрист Андрій Чайковський, який написав багато творів із життя козаків, мав свій власний погляд на історію Запорозької Січі. Письменник вивчав історію козацтва, добре знав козацький побут, звичаї запорожців. Він прагнув зацікавити читачів минулим свого народу, провести їх слідами славних героїчних подій.






Цитатна характеристика бульби.
Шляхи вивчення художніх творів на уроках