Шлях до вершин визнання

Через терни еміграції, душевний розпач, невисловлену любов до Батьківщини, торування власного поетичного шляху повернувся в Україну Тодось Осьмачка. Його творчість у 20-х роках XX століття зазвучала оригінально й несподівано переконливо. Збірки «Кручі», «Скитські вогні», «Клекіт» зустріли шалений опір пробільшовицької критики. Бо в поезіях струменіло критичне ставлення до соціалістичного режиму.

Наприклад, у вірші «Деспотам» письменник звертається до представників влади: …нехай у лапах вашої гордині в безодню тріпає земля,-на бій

із вами виступить однині душа знеможена моя! Але виступивши проти діючих законів, поет змушений був пережити переслідування, нервовий розлад, переховування в різних краях, боязке ставлення оточуючих і, нарешті, еміграцію.

У жодній країні не могла знайти спокій бентежна душа митця. Бо любов до рідної землі, Черкащини, переслідувала талановиту людину, виливаючись на папері сповненими болю віршами: Не те тут говорить і сміх для привіту, Й душа у молитві вже, певно, не та, І тільки на тлі безконечного світу Та сама й незмінна моя самота… Це рядки з поезії «Незмінність», де змальований фізичний та душевний стан ліричного героя.

Останні роки життя Т. Осьмачка жив у Америці.

Нервова хвороба наклала трагічний відбиток на поетову душу. Помер Осьмачка в одній ‘ з лікарень США 7 вересня 1962 року самотній і забутий. Пройшло не одне десятиліття після смерті талановитого українця, щоб з новою силою зазвучали його твори в рідній стороні. Тодось Осьмачка повернувся до України самобутньою творчістю, в основі якої лежать любов, героїчне почуття вічної правди і краси народу.






Якою я бачу свою державу.
Шлях до вершин визнання