Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозуміла навіть у своїх негативних проявах. Це була “… вже немолода, але й не стара
Жорстока, захоплююча, всепоглинаюча боротьба між Добром і Злом – ця проблема стояла і буде стояти перед людством завжди. У романах Федора Михайловича Достоєвського цей поєдинок розгортається в душах окремих людей. Полярність божеського і диявольського
Паратов Сергій Сергійович – “блискучий пан, із судохозяев, років за 30”. Незважаючи на вироблене враження, П. насправді персонаж набагато більше примітивний, чим Лариса й Карандишев. Цей герой тісно пов’язаний з типом шикарних марнотратників життя,
Кіт дістався у спадок молодшому синові мірошника. Почувши про намір бідняка, що зневірився, з’їсти його і з шкури зробити муфту, К. “мовив йому тоном статечним і серйозним : “Не засмучуйтеся, государ мій; дайте мені
У романі “Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтов створив образ свого сучасника, “портрет, складений з пороків усього… покоління”. Головний герой роману – дворянин ГриГорей Олександрович Печорин, характер украй складний і суперечливий, далі парадоксальний. Суперечливість,
Один з головних героїв роману Гринев-мемуарист, що після закінчення багатьох лет після описуваних подій порахував необхідним представити на суд читача події двох років його юнацького життя. Ці два роки життя надовго запам’яталися Гриневу насамперед
“Вільні! – крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. – Вільні ціле літо!” Тоді я ще погано розуміла значення слова “воля”. Але вимовляти його було так приємно… За всіх
Лебезятников Андрій Семенович – міністерський чиновник. “…Хирлявий і золотушний чоловічок, малого зростання, що десь служив і до дивності білявий, з бакенбардами у вигляді котлет, якими він дуже гордився. Крім того, у нього майже постійно
Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні
Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури доби розстріляного Відродження. У його творчому доробку порушуються питання одвічні, загальнолюдські. Ставлення до рідної мови – ознака духовного здоров’я нації, одна з граней