Що уміти – за плечима не носити

Я дуже люблю допомагати мамії готувати обід. Часто друзі навіть жартують, що я буду кухаркою, хоч моя мрія – стати лікарем. Але я знаю, що це дуже добре, коли ти вмієш усе робити сам.

Якось ми усім класом були в туристичному поході. За день ми дуже втомились.. Хотілося їсти. У нас були хліб, ковбаса, консерви, сир, огірки і картопля. Але всі загомоніли: «От якби чогось – гарячого поїсти». Тоді я запропонувала зварити юшку. Дружно взялися до роботи.

Хлопці розклали багаття, дівчата почистили картоплю, Я робила все, як учила мене мама. Не минуло

й години, а в мисках уже парувала запашна юшка. У той вечір вона здалася нам найкращою їжею в світі. Я смакувала її і думала: «Добре, що мама навчила мене куховарити. От уміння моє і стало в пригоді».

Варіант 2.

Мій батько дуже добре знається на рослинах, збирає лікарські трави. У вільний від роботи час він бере мене з собою до лісу.

Я дуже люблю ці прогулянки. Тато багато цікавого розповідає мені про кожне дерево. Я вмію розрізняти по корі, листю, насінню багато дерев: дуб. осику, березу, граб, ліщину, клен та інші.

Ці знання мені дуже знадобилися, коли цього року я відпочивав у дитячому таборі в Криму. Ми збирали квіти, трави, листів дерев, висушували їх і робили гарну колекцію. Правду кажуть: «Що уміти – за плечима не носити».


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Що уміти – за плечима не носити