Що дало мені вивчення української літератури в школі

«Книга – морська глибина», – сказав І. Я. Франко. Справді, вона – надійний і мудрий учитель, невичерпне джерело знань, великого натхнення і краси. Глибину життя, почуттів осягне людина, коли читатиме гарні вірші, оповідання, романи. Замислюючись над власним життям, я доходжу висновку, що література стала джерелом всього найкращого в моєму жимі.

Звичайно, не всі книги стають твоїми. Та немає сумніву, що чарівна «Лісова пісня» Лесі Українки залишила сліду кожному серці. Коли ми вивчали цю драму-феєрію, в моїй душі з’явились якісь нові

почуття, нове бачення світу, нове розуміння краси. Романтичнішими стали мої переживання. А ще з’явилося постійне прагнення до чогось прекрасного й високого в житті.

Справжніми моїми друзями стали «ніжний і тривожний» В. Сосюра, «тонкий і мудрий» М. Рильський, поетеса «рідкісного душевного дару» Ліна Костенко. Та відчути себе українкою, збагнути своє національне коріння мені, звичайно, допоміг Т. Г. Шевченко. Сила його любові до рідної землі стала найдовершенішим взірцем справжнього патріотизму.

А на складні запитання сьогодення хто дасть правдиву відповідь молодій людині? Звичайно, книга! Мудрими моїми порадниками

стали Олеся Гончара «Собор», Івана Драча «Чорнобильська Мадонна». Як треба жити, щоб душа залишалася собором, а не купою цегли? Як не стати «хворим дитям» свого часу?

Відповідь одна: припади душею до кращих творів справжніх Майстрів, і ти знайдені цілющі ліки від ран. яких завдає тобі життям.

На уроках літератури я зустрілася з багатьма поетами і письменниками, слово яких лишилося в моєму серці.! я завдячую їм, що присвятили своє життя служінню добру, справедливості, красі, людині.






Як я розумию щастя.
Що дало мені вивчення української літератури в школі