Селянські оповідання у творчості Вересаєва

Причини користолюбства, егоїзму, аморальності своїх героїв-селян письменник знаходить у тих нелюдських умовах, у яких капіталізм поставив селянина, що розоряється. Не випадково, говорячи про наслідки проникнення капіталізму в село, для ілюстрації своїх думок посилався, зокрема, на оповідання Вересаєва “Лизар” (1899),

Похмурий колорит селянських оповідань Вересаєва все-таки не заглушає головного в них життєстверджуючого тону. “…Мене ще сильніше охопила ця через край життя, що било навкруги,- читаємо ми в оповіданні “Лизар”.-

…Гарне життя! Жити, жити,- жити широким, повним життям, не боятися її, не ламати й не заперечувати себе,- у цьому була велика таємниця, що так радісно й владно розкривала природа…”

Селянські оповідання Вересаєва написані в кращих традиціях російської прози. Відтворення людських характерів з позицій демократично настроєного інтелігента одержує тут свій подальший розвиток. Ясність оцінних критеріїв, чітка окресленість авторських симпатій і антипатій, чергування описових місць із філолофсько-публіцистичними – все це становить своєрідність Вересаєв-художника






Образ україни в творах симоненка.
Селянські оповідання у творчості Вересаєва