Романтизм і реалізм в оповіданнях Горького

Вся рання творчість М. Горького спрямовано на пошук позитивного героя, з одного боку, і на нещадне викриття існуючої дійсності – з іншої. Тому у творчості молодого письменника своєрідно переплітаються два художніх методи – романтизм і реалізм. Це підтверджує сам М. Горький у статті “Про те, як я вчився писати”: “Отже, на питання: чому я став писати? – відповідаю: по силі тиску на мене “томливо бідного життя” і тому, що в мене було так багато вражень, що “не писати я не міг”. Перша причина змусила мене спробувати внести

в “бідне життя” вимисли, вигадки… а по силі другої причини я став писати оповідання “реалістичного” характеру…”

У центрі ранніх добутків письменника – конфлікт сильної особистості й усього іншого миру, якому не можна не визнати типово романтичним. У цьому конфлікті автор, безумовно, на стороні сильної особистості й надає їй всі основні атрибути романтичного характеру: гордість, самітність, невгасиме прагнення до волі. Такий, наприклад, Макар Чудра в однойменному оповіданні. Він – вільний циган, незалежний і гордий. Ідеал людини для Макара – мандрівник, що пізнає мир у своїх мандрівках:

“Так ти ходиш? Це добре! Ти славну частку собі вибрав, сокіл. Так і треба: ходи й дивися, надивився, ляж і вмирай – от і всі!”

Ідеальний романтичний герой завжди суперечить миром, з існуючим порядком речей. У легенді про Лойко й Радде, що розповідає Макар Чудра, зіштовхуються дві сильні особистості. Їхня незалежність, гордість захоплюють, залучають, але й прирікають на самітність і неможливість щастя. Вони стають рабами власної гордості, вони готові віддати за волю життя, нею вони не стануть жертвувати навіть заради людей, яких люблять. У своїх ранніх оповіданнях М. Горький зображував босяків – “колишніх людей”, відкинутих суспільством, що втратили все. У цих оповіданнях, безумовно, присутні реалістичні тенденції. Вони проявляються, по-перше, у нещадному викритті того громадського порядку, що виштовхує з життя далеко не самих гірших людей. Так, Челкаш в однойменному оповіданні володіє “кипучою нервовою натурою”, однак вона не знаходить у цьому світі іншого прояву, крім злодійства й пияцтва. По-друге, у цих оповіданнях “колишні люди” зображені дійсно людьми. Тут Горький треба одному з найголовніших канонів реалізму: шукати й знаходити Людину в будь-якій людині, навіть самому “маленькому” і забитому. У цьому плані рання проза М. Горького безумовно протистоїть песимізму, розпачу, цинізму, показує, що в кожній людині таїться величезний запас сил

Романтичні і реалістичні тенденції переплітаються в горьковском сприйнятті природи. З одного боку, як часто буває в реалістичних добутках, природа виражає сутність характеру героя. Не випадково, наприклад, Челкаш почуває себе вільним тільки в море, а вмираючий Ларрасмотрит у небо. Цим підкреслюється гордість і самітність героїв. З іншого боку, як у добутках романтиків, природа тісно пов’язана із щиросердечним станом героїв. Море в оповіданні ” Челкаш”, ліс у легенді про Данко, степ в оповіданні “Дід Архип і Ленька” змінюються по ходу розвитку сюжету: якщо на початку добутку природа спокійна, то під час зіткнення героїв починається гроза або бура

Крапка перетинання романтичних і реалістичних тенденцій у ранній творчості М. Горького – дума письменника про Людину. Людині, покликання якого, як пише М. Горький, – “нове створити на викуваних думкою непорушних підвалинах волі, краси, і – поваги до людей!”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Романтизм і реалізм в оповіданнях Горького