Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”

Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”
1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману.
Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно

і драматично. Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля підніжжя шибениці, на якій та повинна загинути; в епізоді смерті Фролло, якого скинув дзвонар з висоти Собору; в епізоді, де описано скелет Есмеральди, знайдений в обіймах другого скелету з кривим спинним хребтом у склепі Монфокона.
У основі сюжету мотиви, що підкреслюють романтичний характер твору: це чисте кохання потворного дзвонаря Квазімодо до прекрасної вуличної танцівниці Есмеральди, злочинна пристрасть архідиякона Клода Фролло, що призведе до трагічної загибелі Есмеральди.
Образ Есмеральди – улюбленої героїні народу – є втіленням чудових рис народного характеру у романтичній формі: вона безпосередня, правдива, співчутлива і людяна. У основі мотивів роману – контраст прекрасного й потворного, світла й темряви. Як Квазімодо, так і Клод Фролло втілюють романтичні узагальнення: у Квазімодо божественна краса духу приховується в надзвичайно потворному тілі; жорстока й злобна душа Клода Фролло знаходиться в тілі божественної краси. Трагічна історія дівчини з народу Есмеральди, яку звинувачують у чаклунстві, і яка стала жертвою релігійного фанатизму, розпалюваного церквою, передається у романтичній манері та не суперечить середньовічній дійсності.
Фінал роману не містить, за думкою Гюго, песимістичної інтонації. Світ для Гюго – арена для боротьби двох начал – добра та зла, боротьби, яка штовхає зло на остаточну поразку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”