Прощання

Прощання

Життя на хвильку обірвалось:

Затихли серце і душа,

Нічого я не відчувала,

Лиш чула гострі ті слова.

Слова, як лезо, серце мучать

І розривають на шматки;

Душа так бідкається, рветься –

Немає більш куди їй йти.

Ти був так поряд – зовсім близько

І водночас – такий чужий.

Ти був зі мною близько-близько,

А подумки летів до мрій:

До мрій далеких і незнаних,

До мрій наповнених життям,

Життям казковим і коханим…

Але без мене – дуже жаль…

Я пам’ятаю твої речі,

Твої солодкі ті слова,

Закохані блакитні очі…

Невже було це все дарма???

Я все забуду, все зітру!

Я зможу, бо я дуже сильна.

Поразку гідно я прийму –

За те я почуваюсь вільно.

Я підкорю свою вершину!

Я доведу все до пуття!

Мене любов зігріє – вірю!

Без тебе проживу життя!!!






Твір на тему фольклор.
Прощання