Природа і ми

Ми всі – діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність. Природа – вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!

Природа – джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.

Наші предки добре знали таємниці землі.

Називаючи її матір’ю- годувальницею. розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов’ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком…

Людина мусить бути дбайливим господарем у храмі матінки Природи, а не жадібним байдужим споживачем. Звертаючись до лісу, як до свого друга, Максим Рильський писав:

А за кожну деревину,

Що піде нам на будови…

…Ми нові гаї посадим,

Щоб земля була весела,

Як веселе птаство в лісі,

Як веселі дерева.

Пам’ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.






Філософське осмислення собору як симфонії величі народу.
Природа і ми