Принцип контрасту у зображенні головних героїв повісті «Царівна»

Повість О.Кобилянської «Царівна» – це багатопроблемний твір, де письменниця ставить нові проблеми – формування демократичної інтелігенції, її місце в суспільному житті та обов’язки перед народом, доля таланту в умовах буржуазного суспільства. У повісті чітко проводиться думка про потребу знищити всякий духовний гніт і насильство над людиною.

Мою увагу в повісті «Царівна» привертають у першу чергу головні персонажі – Наталка Веркович і Василь Орядин, що допомагають розкрити основні проблеми твору. І якщо жіночий образ постає

спочатку у площині психологічно-побутовій, а потім уже через проекцію на соціальні відносини, то образ Орядина цікавий у плані реалізації прагнення до ідеалів майбутнього.

Орядин з’являється у той час, коли Наталка усвідомила себе незахищеною, морально приниженою, «зайвим рогом» у сім’ї дядька, але водночас вона розуміє, що немає права, як людина, погоджуватись із відведеною їй пасивною роллю – члена родини, якого хочуть позбутися, видавши заміж за нелюба. Наталці запропонували шлях, звичайний для жінки з дрібнобуржуазного середовища.

Орядин заволодів увагою Верковичівни. Адже він говорить нові

слова, яких раніше не чула Наталка. Це слова про рівність чоловіків і жінок, справедливий соціальний устрій. Орядин виступає прогресивним юнаком, що пройшов уже складну дорогу життя і захоплюється соціал-демократичними ідеями. Він хоче зробити якомога більше добра для народу.

Наталка любується його бурхливою, сповненою високих громадських поривів, молодістю, його рішучістю, незалежністю суджень, його поведінкою тощо. До Орядина горнеться молодь, його ненавидять обивателі. Орядин вважає, що для того, щоб стати борцем за народні інтереси, потрібно самому осягнути незалежне становище і « зробити собі» освіту.

У важкій боротьбі з обставинами з «самим собою на шляху до цілі», Орядин деморалізується і знеохочується до високої суспільно-громадської справи. Він і Наталці радить кинути мрію про високе покликання людини, бо «наймудріше заховуватися пасивно і дбахи передусім о себе». В образі Орядина бачимо представника буржуазної інтелігенції, яка, хоч і виходила із демократичних верств суспільства і навіть гралася в демократизм, з часом благонадійно влаштовувалася під крилом буржуазії і ставала захисником потужного буржуазного порядку.

О. Кобилянська протиставляє соціальну інертність та діяльне, творче начало, що знайшло своє вираження в образі Наталки, яка прагне дошукатись причин багатьох явищ і відповідно до «строгих законів» життя боротись проти обставин, впливати на них. адже саме через те, що вона жінка, була позбавлена права читати книжки, спілкуватися, у тому числі з чоловіками, наприклад з Орядином, обирати свого судженого або відмовляти нелюбові, найти в собі талант і його розкрити.

Сліпе поклоніння обставинам ррядиним, цілком закономірно вело його до виправдання пасивності людини й пристосовництва. Показово, що О. Кобилянська змалювала нам два шляхи, дві моделі поведінки людей хоч і різних за статями при виборі життєвого шляху. Перший, пов’язаний із типовими для того часу намірами молоді служити інтересам народу і який зазнав поразки через відступництво і моральну деградацію, втілюється в образі Орядина. Другий – з обороною людських прав, у тому числі, жіночих, зі створенням нової моралі, втіленням нових ідеалів, зі служінням народу. Таким «новітнім типом» є Наталка

Веркович. Саме владою обставин Орядин виправдовує своє сповзання на позиції обивателя, зраду благородним ідеям та ідеалам. Про це він так каже Наталці: «Коли я пересвідчився, що в змаганнях кожного криється потайний план, що свідчить про особисті інтереси, відвернувся я відразою від усії тії німої комедії, яку грає, на жаль, так само молодіж, як і старці, – і затужив за самотою». Тепер Орядин не приховує і того, що народу по-справжньому ніколи не любив. Більше того, зневажливо ставиться до «тієї грубої, необтесаної., хоч і добродушної, не зіпсованої ще маси, котрої не зрозуміє цілковито тонше думаючий ум».

Композиційне розташування образів у «Царівні» так само, як і в «Людині», визначається конфліктом між головною героїнею Наталкою і гнилим міщанським середовищем, котре її оточує. Як зазначено вище, на початку повісті Орядин протиставляється міщанському світові. Але з часом протилежність між ними зникає і виявляється разючий контраст між Наталкою і Орядином. Це протиставлення має велике значення для розкриття образу головної героїні. В образі Наталки письменниця виділяє такі основні риси: вірність суспільно-моральному обов’язку перед народом та пристрасне прагнення до світла, добра, свободи.

При створенні образу Наталки найповніше виявилися особливості манери письменниці, її творчого, реалістичного методу. Однією з особливостей є поглиблене змалювання внутрішнього світу персонажа. У творах О. Кобилянської помічаємо прагнення передати почуття і роздуми героя на тому чи іншому етапі формування його характеру. У «Царівні» це виявилося з найбільшою повнотою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Принцип контрасту у зображенні головних героїв повісті «Царівна»