Права і обов’язки людини – це нерозривна єдність

Коли порушується ставлення до прав чи до обов’язків, то неминуче виникає конфлікт. Робота в школі, взагалі, ґрунтується на гуманістичних засадах поваги до учня, відмови від засобів фізичного впливу. І це правильно. Але до тих пір, поки школярі розуміють і виконують свої обов’язки – сумлінно вчитися, не порушувати дисципліну, не заважати іншим працювати.

У даному випадку учні відчули свою безкарність, добре слово їх уже не вгамовувало. Вони пам’ятали про свої права і забули про обов’язок, честь та порядність. Так була вчинена

підлість. Жоден з них, мабуть, не посмів би підняти руку на батька, який потяг за вухо чи навіть ударив за провину. А на вчителя – можна, бо не має той, мовляв, права. Так, не має, але ж і його можна зрозуміти – поведійка школярів стала нестерпною. За однією підлістю пішла друга – в усьому звинуватили вчителя і звільнили з роботи. Навіть ті, хто розумів несправедливість вчиненого, промовчали, не хотіли виділятися, піддалися “інстинкту натовпу”. Так був засвоєний учнями перший урок безпринципності й зради. Ясно, що у конфлікті винен і сам учитель – не зумів зацікавити учнів, не доклав зусиль для наведення дисципліни у класі. Дирекція, батьки теж, хоч і зобов’язані були, зовсім не дбали про це.

В результаті – занепад духовності, вчинки, що межують зі злочином, одних і байдуже потурання їм з боку інших.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Права і обов’язки людини – це нерозривна єдність