Походження трипільської культури

В епоху енеоліту на території, що охоплює майже всю Правобережну Україну і окремі землі Польщі, Молдови, Румунії, формується і досягає значного розвитку трипільська культура, (за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, де у 1856 р. археолог В. Хвойка знайшов матеріальні залишки невідомої на той час культури).

Відкриття В. Хвойки зайняло почесне місце серед яскравих археологічних відкриттів кінця ХІХ – поч. ХХ ст., коли Г. Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, а А. Евансн знайшов залишки держави із Кносським палацом легендарного царя Міноса. І це знакові співпадіння. Трипільська культура, що розвивалася у ІV – ІІ тисячоліттях до н. е., належить до найдавніших у світі (а якщо вчені зможуть довести, що графічні позначки на трипільській кераміці – це своєрідні літери, то можна вважати, що саме ця культура мала найдавнішу з відомих досі форму звукового письма).

Проблема походження трипільської культури залишається дискусійною, і жодна з трьох основних концепцій не може вважатися остаточно доведеною: ані запропонована В. Хвойкою теорія автохтонного характеру трипільської культури, ані концепція, за якою дністровські місцеві племена були асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, результатом чого й стала трипільська культура (В. Маркович, В. Даниленко); ані концепція східного походження цієї культури, що через

Егейське та Мармурове море прийшла з берегів Малої Азії або через Середземне море з Фінікії або Єгипту (Ф. Біляшівський, О. Спіцин, В. Городцов). Існує й думка, що предками трипільців були пелазги – прародичі греків (М. Марр).

Основою життєдіяльності трипільських племен було землеробство. Поступово розвивалося і скотарство, бо трипільська культура безпосередньо межувала та підтримувала зв’язки з найбільшим у стародавньому світі ареалом скотарських культур євразійських степів. В умовах лісостепу трипільці були вимушені кожні 50 – 80 років залишати засновані поселення через виснаження грунту й переселятися на нові землі. Ось чому цю культуру називали ще “культурою пересувних землеробів”, яка дуже швидко поширилася на величезній території близько 190 тис. км2. Окрім землеробства і скотарства, трипільці займалися збиральництвом, полюванням, прядінням, ткацтвом. Жили трипільці в невеликих обмазаних глиною дерев’яних будинках на одну, а іноді декілька сімей.

В трипільських поселеннях, які вважають протомістами, будинки групувалися навколо великої центральної будівлі кільцеподібними вулицями (Майданецьке городище на Черкащині) площею 200 га з 1575 будівлями.

Зазначимо, що подібна технологія будівництва з дерну та глини зберігалася на території сучасної України дуже довгий час. Навіть і зараз у передмістях Дніпропетровська можна побачити будівлі такого роду.

Але якщо цей факт дозволяє припустити, що трипільці були предками слов’ян, то інші етноанатомічні показники свідчать, що стверджувати це остаточно навряд чи можливо. В. Хвойка був упевнений, що трипільці – предки праслов’ян, за П. Третьяковим, слов’яни жили північніше і лише у ІІІ – ІІ ст. до н. е. змішалися з трипільцями, є навіть думка про те, що трипільці були кельтами. Тобто це питання залишається відкритим. Але те, що ця землеробська культура багато в чому позначилась на подальшій долі культури на українських землях, не викликає сумнівів.

Відтворити цілісну картину первісних уявлень трипільців про світобудову досить важко, бо головна інформація такого роду зафіксована не в пам’ятках писемності, як це було, наприклад в культурах Стародавнього Сходу, а в “керамічній міфології” – зображеннях й орнаментах, що прикрашали керамічний посуд і культові фігурки.

Розпис трипільського поліхромного посуду свідчить, що в основі космологічних уявлень носіїв цієї культури лежали так звані солярні вірування, коли Сонце сприймалося як верховне божество Всесвіту, від якого залежало усе. Навколо такого солярного центру й будувалася картина світу з дво, чотиричастковим поділом. Серед стилізованих антропоморфних та зооморфних зображень домінує символіка, пов’язана зі змієм, який був знаком не тільки кінця, а й відродження світу в новій, вищій якості. Вважається, що трипільці вірили в звірину, яка ковтає сонце. Можливо, нею була саме змія. До того ж змія – спіраль на трипільській кераміці – втілює циклічне уявлення про час, що його уявляли як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту.

Див.: слайд 5

Хвилясті лінії на посуді розповідають про те, що трипільці жили біля річок, а гілочка в орнаменті – про їх землеробське господарство. Простежується й намагання за допомогою чергування зображень відтворити певний перебіг подій у їх послідовності – сівба та проростання зерна, відділення колоса від стебла. “Стрічковий” стиль, що формується на початку пізнього етапу розвитку трипільської культури, фіксує ярусне розташування рослин, тварин і людей (подібно до скіфської пекторалі, але за 3 тис. років до неї).

Культові обряди та церемонії проводились як у звичайних житлах, так і у спеціальних святилищах. Одна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (басейн Південного Бугу) являла собою будинок з коридором. У віддаленій від входу частині приміщення знаходилась піч, біля якої були розставлені зернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одному з горщиків виявлені кістки бика).

Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар, а поряд з ним, в кутку, – масивне глиняне крісло, спинка якого закінчувалась двома роговидними виступами, – так званий “рогатий трон”. На вівтарі виявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок та мініатюрні моделі кріслець з “рогами” на кінцях спинок, пофарбованими в червоний чи білий кольори. Поряд стояв великий горщик із рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно, призначався для води. Мабуть, це святилище було своєрідним жіночим будинком, в якому випікали ритуальний хліб.

Уявлення про потойбічний світ обумовили форми поховального обряду. Якщо на ранньому етапі померлих спалювали, то пізніше їх стали закопувати у скорченому вигляді, що нагадував ембріон, бо уявляли, що після смерті людина переходила з одного світу в інший – перенароджувалася.

Над похованням зводився курган. Насипи оточувалися кам’яними кромлехами, що утворювали коло і служили розмежуваннями двох світів – дійсного та потойбічного. Камені кромлехів лежали у кілька ярусів, а у південно-західному секторі вони мали “ворота”, утворені з великих вертикально вкопаних брил. На деяких з них знайдені рельєфні або прокреслені зображення людей та тварин. Часто під насипами курганів виявляють жертовні ями, вогнища з кістками тварин та посуд. У похованих знаходять знаряддя праці, зброю, жіночі прикраси, пряслиця, що свідчить про те, що трипільці вірили в продовження життя після смерті. Зразки таких курганів знайдено під Одесою (Красна Слобідна), Херсоном (Білозірка), в с. Усативі, де поховальна камера мала вигляд склепіння заввишки 1,5 м, на побудову якого пішло близько 8 тис. каменів.

Зооморфні та антропоморфні уявлення про космогонію і світобудову виявляються в різних видах художньої діяльності трипільців, найхарактернішим з яких було керамічне виробництво і антропоморфна пластика.

Керамічний посуд виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарного кола на твердій основі, товщина днища була більшою за товщину стін, а форма посуду не була ідеально правильною. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червоною фарбою.

За формою посуд був різних типів: горщики, миски, глечики, накривки, так звані біноклеподібні посудини та ін.

Жіночі статуетки свідчать і про матріархальний характер устрою трипільського суспільства.

Але у всякої культури є початок і кінець. Були вони і у Трипілля. З приводу її поступового зникнення висловлюється кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства; й певне похолодання клімату; і спроба перебудувати землеробську основу економіки на скотарську; і внутрішні протиріччя та протистояння трипільських общин. Вірогідно, що була не одна, а декілька причин зникнення. Близько 2000 р. до н. е. трипільська культура занепадає.

Контрольні питання

Чому трипільська культура має таку назву? На якій території сформувалась ця культура? Як вирішується проблема походження трипільської культури? Чому ця культура називається “культурою пересувних землеробів”? Які вірування лежать в основі космологічних уявлень трипільців? Якими були поховання трипільців? Про що розповідає орнамент керамічного посуду трипільців? Які види орнаменту трипільського посуду ви знаєте? Назвіть типологічні риси палеолітичних венер в антропоморфній пластиці трипільців.


Українські балади перлини усної народної творчості.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Походження трипільської культури