Поетичне слово Роберта Третьякова

Харківщина – край, де спалахнув світильник мудрості непохитного воїна духу Григорія Сковороди. У Харкові жили і працювали незабутні Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, М. Костомаров.
Саме тут зароджувалась і література XX ст.: озвались світові П. Тичина, Остап Вишня, М. Ірчан, Лесь Курбас, В. Сосюра, І. Микитенко, Ю. Яновський…
А чи можемо ми обминути імена харків’ян В. Мисика, І. Виргана, І. Муратова, Б. Чічібабіна?
Загляньмо в минуле.
Університетська гірка. Звідси починався Харків. Але літературний

Харків бере свій початок із XІ ст., майже за півтисячоліття до заснування міста при злитті річок Харків, Лопань, Уди. Саме н території сучасної Харківщини 1185 року проходило військо новгород-сіверського князя Ігоря під час його походу проти половців. І, може, саме тут народжувались перші рядки безсмертного твору, який став гордістю слов’янських народів – “Слова о полку Ігоревім”.

Приміське селище Бабаї. Неподалік у лісі – криниця. Кажуть, що тій криниці понад 200 років і викопав її Г. С. Сковорода, викладач Харківського колегіуму. Звідси лунало пристрасне слово письменника-філософа про честь, правду

і кривду, любов і ненависть. Мандрував Сковорода шляхами рідного краю, несучи мудрість у народ, аж поки не завершив свій нелегкий шлях під крислатим дубом у селі Пан-Іванівці під Харковом (нині Ск’о-вородинівка).

Слово Сковороди, творча спадщина благотворно вплинули на подальший розвиток української науки та культури.

Мабуть, місту на Камі Пермі, що знаходиться в Передураллі, не снилося й не гадалося, що воно подарує українській літературі талановитого поета. Сам автор зазначає:

Світило сонце наді мною
В далекій мирній ще Пермі…
О сік берези у весняну пору!
Як хмільно і пахучо він стіка!
Із щедрого рішучого струмка…
Я пив його. Але із плином літ
Я інший сік для себе зауважив.

Р. Третьяков – син війни, тому він пише про “пропахле порохом дитинство” пропускаючи крізь своє серце і мозок все побачене і пережите:

І від жахів, що бачив, що
серцем своїм відчував,
Нервом кожним, крізь серце пророслим
Дорослим ставав.

Я завжди відчуваю ясне, добре і ніжне, сповнене правдивої краси, без вишуканості й фальші – слово поета:

А я стою за тексти мужні:
Хвала – так щира, бій – так бій.
Слова, оголені і пружні, –
Рідня поезії моїй.

Поет завжди у пошуках, в прагненні осмислення життя:

Я прагну в світ.
Я прагну в океани.
Я хочу кожним мускулом відчуть
Напруження земних меридіанів.

Р. Третьяков закоханий у наше місто, людей. У “Пісні про Харків” він оспівує “робітниче добросердеє місто”.

У неспокої ти щохвилини,
Бо на вахті стоїш трудовій,
Слався ж, місто моє, тополине,
Зачарований Харкове мій.

На жаль, пішов уже з життя поет… Але поетичне слово Робер-та Третьякова не забудеться, бо його поезія актуальна, прониклива, щира.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Поетичне слово Роберта Третьякова